Об'єктивне право і міра свободи особи

Поняття “свобода” виходить далеко за рамки юридичних понять і інститутів.

У юриспруденції дане поняття має пряме відношення до вибору особистістю варіантів своєї поведінки (правомірної або протиправної). Критерієм такої поведінки є норма права. Всяка норма права вказує на вибір з ряду варіантів поведінки, тим самим обмежуючи поведінку суспільно-корисними формами, визначаються різноманітні його різновиди. Протиправна поведінка складається в порушенні встановлених юридичних рамок.

“Міра свободи” визначається нормами права – об'єктивним правом (системою норм даної держави), означає, що право – інструмент реалізації й обмеження свободи. Реалізація свободи пов'язана із суб'єктивними правами, обмеження – з юридичними обов'язками.

Норми права (правонаділяючі, зобов'язуючі, забороняючі) передбачають суб'єктивні права та юридичні обов'язки. “Суб'єктивне право” є прямим юридичним вираженням міри свободи особи. Воно пов'язане не тільки з об'єктивним правом (передбачене їм), але і з правовідносинами, в яких воно здійснюється за умови виконання юридичних обов'язків його сторонами. Логіка правового регулювання потребує для вираження більшої міри свободи використовувати заборону, а для визначення меншої міри - дозвіл. Коли забороняються певні дії – всі інші дозволені (їх більше, ніж заборонених). Коли дозволяються певні дії – всі інші заборонені (їх більше, ніж дозволених). “Міра свободи” особистості, обумовлена правом, пов'язана не тільки з такими юридичними поняттями як суб'єктивні права й обов'язки громадян. Правомочності і компетенція посадових осіб і установ, право і дієздатність, правовий статус – поняття, що має безпосереднє відношення до “міри свободи” особистості.