Займенник

Займенник вказує на предмети, ознаки, кількість, не назива­ючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки?

За значенням займенники поділяються на дев’ять розрядів. Вони відмінюються переважно на зразок замінюваних іменників, прикметників або числівників.

До особових належать займенники я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа).

Зворотний займенник себе вказує на особу, яка виконує дію (показав на себе).

Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі (мій, наш), другій особі (твій, ваш), третій особі множини (їхній), особі, яка виконує дію (свій), третій особі – в особових займенниках у родовому відмінку (його, їх).

До вказівних належать займенники цей, той, сей, такий, стільки; до означальних – займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий.

До питальних і відносних належать однакові займенники типу хто? (хто), що? (що), який? (який) і т. ін., які різняться тим, що останні вживаються у складнопідрядних реченнях у ролі сполучних слів: Що це?, але А віддалік, серед тих, що стріляли, стояла Мирослава (І. Франко).

Неозначені й заперечні займенники утворюються від питальних з додаванням часток аби-, де-, -сь (пишуться разом: дехто, щось, абиякий), хтозна-, казна-, -будь-, -пебудь (пишуться через дефіс: казна-скільки, хтозна-хто, будь-який, хто-будь, чий-небудь), ні- (ніхто, ніякий). Якщо в цих займенниках між частинами стоїть прийменник, вони пишуться окремо: хтозна з яким, будь до кого, ні про що.

Найчастіше особові займенники в ділових паперах і наукових текстах не вживаються (дирекція просить; повідомляємо; наказую; відомо, що). Така норма пов'язана з прагненням того, хто складає документ, до повної об'єктивності. Особові займенники в першій особі можуть уживатися лише у специфічних документах (наприклад, в автобіографії, дорученні, заяві, пояснювальній записці тощо: Я, Васько Іван Пилипович, народився..., Прошу Вас зарахувати мене на посаду...), а також у доповідях, оголошеннях і запрошеннях, де вони набувають значення однини (Ми вважаємо. Ми прийшли до висновку). Займенник Ви в такому разі використовується для пом'якшення категоричності тону повідомлень на вимогу ділового мовного етикету (Прошу Вас з’явитися).