Синтаксичні функції іменників

У реченні іменник найчастіше виконує функції підмета та додатка. Також іменник може бути частиною іменного склад­ного присудка, неузгодженим означенням, обставиною.

Особливості використання іменників в офіційно-діловій мові:

– уживаються лише нормативні, зафіксовані в словнику, імен­ники; перевага надається однозначним, абстрактним іменникам;

– не бажане використання збірних іменників, вони заміню­ються іменниками в множині;

– назви посад, звань, ступенів, професій вказуються в чолові­чому роді (за винятком: покоївка, швачка, прачка, друкарка – ці назви професій жіночого роду), навіть якщо їх обіймає жінка, прізвище, ім'я, ім'я по батькові якої зазначене поряд з поса­дою, званням тощо. Проте жіноче прізвище, ім'я, ім'я та по батькові узгоджується з іншими членами речення, залежни­ми, наприклад, дієсловами, займенниками тощо;

– у звертанні до особи обов'язково назва посади, звання то­що узгоджується з родом і зазначається в кличному відмінку разом із прізвищем.

6.2. Прикметник

Прикметник виражає ознаку, властивість, якість, присвійну, відносну характеристику предмета і відповідає на питання який? чий?

За допомогою прикметників визначають ознаки:

1) запаху (духмяний, ароматний, смердючий);

2) смаку (гіркий, кислий, терпкий, солодкий);

3) кольору (кремово-білий, світло-зелений);

4) віку (юний, старенький, архаїчний, давній);

5) розміру (величезний, маленький, просторий);

6) матеріалу (дерев'яний, вовняний, паперовий);

7) властивості (рідкий, твердий, тягучий, гарячий, холодний);

8) присвійності (Андріїв, сестрин, курчин);

9) простору (далекий, близький, широкий, довгий);

10) часу (ранній, вчорашній, минулорічний);

11) риси характеру, сутності особи (добрий, привітний, гнів­ний, лихий);

12) зовнішні прикмети (кучерявий, вусатий, смаглявий, ви­сокий) тощо.

1. Прикметники поділяються за ознаками на такі розряди (табл. 17):

№ з/п	Групи	Значення	Приклади
	якісні	виражають певну міру оз­наки предмета за допомо­гою ступенів порівняння	тонкий — тонший — найтон- ший; великий — більший — найбільший
	якісні     від­носні	виражають певну міру ознаки предмета за допомогою ступенів порівняння   визначають певну ознаку через відношення до іншо­го предмета, явища, дії або обставини	тонкий – тонший – найтонший; великий – більший – найбільший   росяний ранок, дощова погода, читальна зала, військова частина сонний стан, вантажний ліфт, міський вокзал, заліз­ні ґрати, пластикові вікна, заміський будинок, несвіжа вода, метровий бар'єр, відсот­кова ставка, подвійний тариф
	при­свійні	виявляють належність предмета певній істоті	мамине фото, татів записник, зміїна шкіра, зозулине яйце