Вживання м'якого знака

Для позначення м'якості приголосних усередині та в кінці слів в українській мові використовують м'який знак – ь.

1. М'який знак пишемо:

1) після літер д, т, з, с, дз, ц, л, н (легко запам'ятати в ре­ченні: «Де ти з'їси ці лини?»; це так зване «правило сімки»), які позначають м'які зубні: сядь, честь, мазь, вісь, ґедзь, міць, біль, кинь, близько, синька тощо. Те саме стосується іншомовних слів: альянс, конферансьє, ескадрильї, Нью-Йорк, монпансьє, мільярд, портьєра та ін. Проте мадяр, ілюзія, нюанс, бо вони не вимовляються роздільно;

2) у дієслівних формах третьої особи однини та множини те­перішнього, майбутнього часу дійсного способу, в дієсловах на­казового способу та в коротких формах інфінітива: дізнається, візьмуться, станьте, сядь, гримить, напишуть, сядьмо;

3) у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: київський, волзький, донець­кий, людськість, близько, по-українському, по-німецьки;

4) у суфіксах зменшено-пестливого забарвлення -еньк-, -оньк-, -уньк-, -іньк-: біленька, голівонька, тонюсінький тощо.

2. М'який знак не пишемо:

1) після м'яких приголосних, крім л, перед іншими м'яки­ми (або пом'якшеними) приголосними: свято, пісня, користю, дзвякнути тощо.

Винятки: різьбяр, тьмяний, няньчити, бриньчати, женьшень, Маньчжурія і похідні від них;

2) після р у кінці складу чи слова: повірте, гіркий, календар, четвер, лікар, Харків, тепер. Виняток – Горький;

3) між двома однаковими літерами на подовження приголос­ного: зілля, знання, каміння, стаття;

4) після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інший, менший, тонший, кінчик, український, Уманщина, гро­мадянство, селянство;

5) після літер, що позначають губні, передньопіднебінні і задньоротові: степ, кров, любов, голуб, верф, ріжте, Січ, просиш, боїшся, нехворощ;

6) після шиплячих: роздоріжжя, їдеш, живеш, облич;

7) після ц у кінці слів іменників чоловічого роду іншомовного походження, у скороченнях та деяких вигуках: абзац, кварц, палац, паяц, Суец, шприц; спец, гоц, клац, буц, бац;

8) на межі складних числівників: п'ятсот, дев'яносто, шіст­надцять;

9) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами: баский, різкий, боязкий, в'язкий, ковзкий, плаский, порский та ін.