Вживання апострофа. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї :

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних б, п, в, м, ф, які стоять:

а) на початку кореня: в'язка, зв'язати; в'юн, зв'юнитися; п'ять, вп'ятьох; м'який, розм'якнути;

б) після голосного: здоров'я, риб'ячий, солов'ї, солов'єм;

в) після р: черв'як, сурм'яний.

Проте апостроф не ставиться, якщо губний стоїть на початку кореня не після голосного чи р: різдвяний, свято, цвях, тьмяний, духмяний, мавпячий, морквяний, дзвякнути.

2. Після літери р, якщо вона позначає твердий звук, а далі чується звук [й]: [бурйан] бур'ян, [сузірйа] сузір'я, [карйер] кар'єр, [матірйу] матір'ю. Натомість без апострофа: буряк [бурак], зоря [зора], гарячий [гарачий].

3. Після префіксів і словотвірних частин, які закінчуються на твердий приголосний (від-, під-, над-, перед-, роз-, без-, з-, в-, об-, між-): від'ємний, під'їхати, роз'єднати, без'ядерний, з'їзд, між'ярусний, з'явитися, пів'яблука, дит'ясла, Мін'юст. Сюди належать також слова іншомовного походження, що мають префікси з кінцевим твердим приголосним: ін'єкція, кон'юнк­тура, об'єкт, диз'юнкція та ін.

4. Після к перед я в слові Лук'ян і похідних від нього: Лук'янівка, Лук'яненко.

5. В іншомовних власних назвах після часток д та о: Д'Ар таньян, Жанна д'Арк, О'Генрі.

6. У словах іншомовного походження та власних назвах піс­ля губних, шиплячих, г, к, х та р, коли чується роздільна вимо­ва: Рив'єра, Монтеск'є, комп'ютер, кар'єра, миш'як тощо.