 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Законодавче регулювання
|
|
Перший у світі закон «Про право людини на смерть» був ухвалений у 1977 р. в штаті Каліфорнія США. у 1996 р. в Австралії було прийнято «біль про право невиліковно хворих», але у 1997 р. його відмінено.
Станом на 2009 рік деякі форми добровільної евтаназії були офіційно дозволені в Бельгії, Люксембургу, Нідерландах, Швеції і в деяких штатах США. Японія перерахувала умови, за яких евтаназія може бути дозволена. У Колумбії дозволена пасивна евтаназія за деяких обставин.
Заборонена законом евтаназія у Англії, Франції, Росії, Грузії, Узбекистані і інших країнах СНД і світу.
В Україні при підготовці проекту Цивільного Кодексу у 2003 р. зроблено спробу легалізувати добровільну пасивну евтаназію. Ця спроба зазнала краху, але основними доводами було можливість лікарської помилки.
Узаконення евтаназії вкрай суперечить християнському вченню, що Бог дав людині життя і ніхто крім Бога не має права його забрати.
Ще у 50-х роках минулого століття академік В Філатов в Одесі, обговорюючи цю проблему з молодими лікарями говорив, що люди «не заслужили» такого права. Люди в своїй природі злі і їм не можна надавати право такого рішення. Тобто можуть бути зловживання цим правом.
Крім того, легалізація евтаназії в Україні несе загрозу вимирання нації. Адже Україна сьогодні займає перше місце у світі за темпами вимирання населення. За останні 15 років в Україні стало на 5 млн. менше населення. Наша держава випереджає Європу за рівнем смертності в 4 рази. Люди в Україні живуть на 15 років менше.
В багатьох наукових працях евтаназію і аборт ставлять поряд, вважаючи, що одне і інше – вбивство. Саме тому окрім національного регулювання допустимості застосування евтаназії існують і міжнародні нормативно-правові документи в цій протиречивій області. Згідно положення Декларації про евтаназію (прийнята 39-й Всесвітньою медичною асамблеєю в Мадриді, жовтень 1987), евтаназія як акт навмисного позбавлення життя пацієнта, навіть на прохання самого пацієнта або на основі звернення з таким проханням його рідних, неетична. Це не виключає необхідності того, щоб лікар з повагою ставився до бажання хворого не перешкоджати природному процесу вмирання.
Ще одним цікавим документом, що відображає ставлення католицької церкви до позбавлення життя хворого на його прохання, є Декларація Конгрегації віроучення, прийнята в 1980 г. в Римі. Її положення говорять про те, що цілком необхідно об’явити зі всією рішучістю, що ніщо і ніхто не може дозволити вбивство невинної людини, хоч це ембріон або плід, або дитина, або дорослий, або людина похилого віку, невиліковно хворий, чи умираючий. Крім того, ніхто не може вимагати здійснити таке вбивство ні по відношенню до самого себе, ні по відношенню до будь-кого іншого, що знаходиться під його відповідальністю, не може також погодитися на те ні прямим, ні непрямим чином.
Православна церква має схожі судження. Виходячи із Заяви церковно-суспільної Ради по біомедичній етиці «Про сучасні тенденції легалізації евтаназії» від 1 серпня 1999 г., підписаної трьома співголовами Ради – ректором Санкт-Петербурзької духовної академії єпископом Тихвинським Костянтином, проректором Свято-Тихонівського богословського інституту протоереєм Дмитрієм Смірновим і головою Московської спільноти православних лікарів професором Олександром Недоступом, визнаючи цінність життя кожної людини, її свободу і достоїнство як унікальну властивість особистості, створену за образом і подобієм Божим, православні священнослужителі, вчені, лікарі вважають недопустимим реалізацію будь-яких спроб евтаназії як дії по наміреному умертвлінню безнадійно хворих людей, розглядаючи евтаназію як особливу форму вбивства (за рішенням лікарів або згодою рідних) або самовбивства (по просьбі пацієнта) або як поєднання того і другого. Рада виступає проти евтаназії в будь-якій формі, оскільки її застосування призведе до криміналізації медицини і втрати соціальної довіри до інституту охорони здоров’я; до наруги над безцінним даром людського життя: зменшення достоїнства лікаря і спотворенню змісту його професійного обов’язку; зниження темпів розвитку медичних знань, розробок методів реанімації, обезболюючих препаратів, засобів для лікування невиліковних захворювань; поширення в суспільстві принципів цинізму, нігілізму і моральної деградації в цілому, що неминуче при відмові від дотримання заповіді „не убий".
Таким чином, позиції деяких держав, міжнародних організацій і представників різних релігійних напрямів по відношенню до евтаназії неоднакові.
Запитання для самоконтролю:
1. Назвіть основні негативні процеси у людському суспільстві.
2. Як впливає світогляд і мораль людини на її дії і вибір занять?
3. Що таке наркотики і як вони впливають на організм людини?
4. Особливості впливу тютюну і алкоголю на організм жінки.
5. Які хвороби виникають у курців?
6. Алкоголізм і наркоманія – причина смертей і кримінальних злочинів.
7. Що таке проституція? Які особи користуються послугами проституток?
8. Назвіть хвороби. які передаються статевим шляхом.
9. Моральність людської поведінки у біологічно-медичні галузі та в сфері охорони здоров’я.
Рекомендована література:
1. Желібо Є.П., Завірюха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти України І-ІV рівнів акредитації – Київ: «Каравела», 2002. Львів «Новий Світ -2000»
4. Яким Р.С. Безпека життєдіяльності людини. Видавництво «Бескид Біт», 2005.
5. Обер Ж.-М. Самогубство. Українська Греко-Католицька Церква. Моральне богослов'я. Львів 1997
6. Танчин, І. З. Соціологія: навч. посібник / І. З. Танчин. — 3-е вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 351 с.
7. Едуар Мане. Суїцид, 1877
8. Світлана Бабич. Сурогатне материнство або виняток з правила: «Мater est gestation demonstrat» (матір'ю є та, яка народила дитину на світ)
Дата публикования: 2015-09-18; Прочитано: 317 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
