Біоетика

Біоетика — (з грецької мови βιοσ — життя, ετηοσ — звичай), нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов’язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань передання життя, генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров’я і життя людини.

Термін «біоетика» ввів у 1927 р. Фріц Ягр у статті «Біоетичний імператив», як поняття про моральні засади використання лабораторних тварин і рослин. Сучасне уявлення про біоетику розробив у 1971 році американський біохімік Ван Ренсселер Поттер з метою виокремлення вчення про моральність людської поведінки з позиції біологічно-медичної галузі та інших соціально-орієнтованих наук про життя, здоров’я стосовно відповідності моральним нормам та цінностям.

Значення і важливість існування біоетики, як соціального інституту, можна продемонструвати, згадавши «казус Крістіана Барнарда». 3 грудня 1967 р. південноафриканський хірург Кристіан Барнард вперше у світі пересадив сердце однієї людини іншій. Він врятував життя невиліковно хворому, вийнявши серце, що ще билося, у жінки, мозок якої був пошкоджений в результаті автомобільної катастрофи.
Реакція суспільства на цю революційну подію виявилась вкрай протиречивою. Одні прославляли Барнарда як героя, що створив метод порятунку сотень тисяч невиліковно хворих. Інші звинувачували його у вбивстві, адже він вийняв серце, що ще билося, перервав одне життя, щоб врятувати інше. Чи мав він на це право? Чи вбивства не було, адже якщо у людини загинув мозок, то вона фактично уже мертва незалежно від того, б’ється чи не б’ється її серце? Питання допустимості такого роду медичних процедур з етичної, моральної, релігійної точок зору складає предмет біоетики. Виникає запитання, для чого потрібно було створювати і розвивати такий соціальний, науковий і філософський інститут як біоетика, адже протягом століть медицина і наука самостійно вирішували аналогічні проблеми?

Справді загальновідомою є клятва Гіпократа, яка багато століть служила фундаментом професійної етики лікарів, а роль ведучих фізиків в питанні заборони випробувань ядерної зброї і позицію біологів в боротьбі за охорону навколишнього середовища важко переоцінити.

Основна відмінність біоетики від традиційної гіпократівської етики полягає в тому, що остання носить сугубо корпоративний характер. Вона розглядає лікаря як єдиного морального суб’єкта, що виконує обов’язок перед пацієнтом, який пасивний і не бере участі у виробленні важливого для нього рішення, бо перебуває в ролі страждаючого індивіда.

Біоетика виходить із ідеї «активного пацієнта», який, будучи моральним суб’єктом, вступає в складні діалогічні (і навіть конкурентні) стосунки з іншими суб’єктами – лікарями і вченими. Традиційні цінності милосердя, благочинності, ненанесення шкоди пацієнту в сучасній соціальній і культурній ситуації отримують нове значення і нове звучання. Більше уваги суспільство стало приділяти моральним цінностям індивіда як унікальній і неповторній особистості. В центрі морального усвідомлення виявляється ідея автономії людини, її право, закріплене міжнародним і національним законодавством, самостійно приймати найважливіші рішення, що стосуються її особистого життя.

Слід відмітити. що якщо лікарі або біологи як експерти володіють достовірнішими знаннями, наприклад. про те, як технічно клонувати людину, то питання про моральну і правову допустимість таких дій знаходиться поза їх професійною компетенцією. Саме тому біоетику розвивають представники цілого ряду дисциплін: лікарі, біологи, філософи, богослови, психологи, соціологи, юристи, політики і багато інших

Під біоетикою розуміють дозволеність чи недозволенність медичних втручань в людський організм з точки зору права, зокрема, тих втручань, що пов’язані з розвитком біологічних і медичних наук; використання біологічних наук на службі людині з ціллю покращити умови життя. У сферу інтересів біоетики включаються також проблеми створення та інтродукції в біосферу рослин і тварин, використання генетично модифікованих харчових продуктів.

Предмет біоетики вивчає охорону здоров’я і життя людини від моменту запліднення до природної смерті, яка виражається через різні форми лікування; моральні аспекти війни, вбивства, аборту, самогубства, евтаназії.

Біоетика або етика життя — це розділ прикладної етики, філософської дисципліни, що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини, визначає, які дії щодо морального погляду є припустимими, а які — неприпустимими. Або іншими словами: біоетика — це органічне поєднання новітніх досягнень біологічної науки та медицини з духовністю. У сучасному суспільстві вона стала ознакою цивілізованості.

Утвердження засад біоетики внесе відповідну частку в практичну реалізацію в суспільстві основних засад християнського буття, побудову цивілізації любові та формування здорового способу життя громадян. Дані біоетики є додатковим імпульсом для поглиблення богословського розуміння гідності людської особи, бо висвітлюють досі невідомі аспекти людського існування.

Біоетика як біологія духовності застерігає молодь перед загрозами для життя, які часто проявляються як егоїстичні задоволення.

Біоетика — це сукупність понять і принципів, направлених на моральне вдосконалення людства, охорону прав і достоїнств людини у зв’язку з революційними досягненнями сучасної біології, особливо молекулярної генетики, генетичної інженерії, розшифрування генома людини і тварин.

Біоетика старається визначити рубежі медичного втручання людини, а також визначити моральну вартість медичних діянь, які розглядаються. Становлення і все ширший розвиток біоетики сприяє рефлексії і діалогу — між віруючими і невіруючими, а також між прихильниками різних релігій — про основні етичні проблеми, пов’язані з людським життям. Біоетика закладає глибокий фундамент «цивілізації любові та життя», без якої існування осіб і суспільства втрачає свій найбільш людський сенс.

Біоетика спричиняється до зростання інтересу до якості життя, а також до екології, що особливо актуально в суспільствах з високим ступенем розвитку, в яких люди прагнуть вже не стільки до забезпечення себе основними засобами до життя, скільки до глобалістичного покращення умов життя. В сучасному суспільстві людство стоїть перед надлюдським, драматичним змаганням між злом і добром, між смертю і життям, між «культурою смерті» і «культурою життя». Всі ми беремо участь у цьому, а отже, не можемо ухилятися від безумовного обов’язку відповідальності за життя. Біоетика — це наука, яка займається відношеннями, які етика має із проблемою пов’язаною з життям, як наприклад: штучне запліднення, генетична маніпуляція, розмноження — invitro, тощо. Це наука, яка ставить у стисле співвідношення такі науки, як наприклад, біологія, біомедицина, технологія; яка з ними пов’язана, природа якої не тільки етична, але юридична і соціальна. Щоправда, дебати дуже відкриті між науковими працівниками, економістами, політиками і церковної владою, з наміром уникнути розділення і відокремлення наукового дослідження щодо філософсько-моральної рефлексії.

Біоетика і психіатрія. Біоетика являє собою важливу точку філософського знання. Формування і розвиток біоетики пов’язане з процесом трансформації традиційної етики взагалі і медичної етики зокрема. Воно обумовлене перш за все різко посиленою увагою до прав людини в медицині – це права пацієнта, і створенням нових медичних технологій, що породжують безліч найгостріших проблем, що вимагають юридичного і морального регулювання.

Етика життя або біоетика. Формування біоетики обумовлено насамперед тими грандіозними змінами, які відбулися в технологічному переозброєнні сучасної медицини, кардинальними зрушеннями в медикоклінічній практиці, які знайшли своє вираження в успіхах генної інженерії, трансплантації органів, біотехнології, підтримці життя пацієнта. Всі ці процеси загострили моральні проблеми, що постають перед лікарем, перед родичами хворих, перед медперсоналом.

Саме перераховані вище питання, які в суспільстві є спірними, дискусійними – аборти, ГМО, евтаназія, пересадка органів, сурогатне материнство, клонування, досліди над тваринами і інші – відносяться до сфери біоетики.

Аборти, сурогатне материнство, евтаназія, пересадка органів, клонування, досліди над тваринами відносять до питань моральності людської поведінки в медичній сфері; ГМО,– в біологічній сфері.

Заперечити, що алкоголізм, наркоманія, проституція, самогубство - негативні явища, важко, адже це аргументовано доведено. А з питань біоетики існують різні думки.

Аборти. Вчені довели, що зародок боїться перші 3 місяці, боїться знищення.

На користь аборту приводять такі доводи:

- потрібно зробити кар’єру, «стати на ноги»;

- потрібно пожити для себе;

- для чого народжувати жебраків;

- потрібно планувати сім”ю;

- хочу, щоб у моєї дитини було все, а коли їх буде більше,то я не зможу їх забезпечити як слід;

- в деяких країнах не вистачає продуктів харчування;

- Китай перенаселений, тож там існує обмеження на народжуваність

Протилежна думка: аборт – це гріх, бо це вбивство людини.