Доступність послуг психіатрів для усього населення, незалежно від соціального статусу

7. Статті в засобах масової інформації про те, як і чому було скоєне самогубства, наслідки такого кроку у всій його страшній реальності.

Якщо хтось із ваших знайомих говорить про те, що не хоче жити, або старається завдати собі болю, віднесіться до цього серйозно. Можливо, він думає про самогубство. Особливу увагу потрібно приділити людям, які потрапили у складну ситуацію, втратили надію, відірвані від сімї, друзів.

Надмірне або невідповідне ситуації почуття провини – поширений симптом депресії і стану тривоги. Якщо ви помітили щось схоже у близької людини або у друга, будьте напоготові. Можливо він вважає себе винним за якісь невдачі, за те. що підвів когось або щось зіпсував. Уважно вислухайте його і постарайтесь впевнити в тому, що не все так погано, що він вчинив правильно. Скажіть йому: «Тут немає твоєї вини». Допоможіть людині тверезо глянути на ситуацію і змінити свою точку зору.

Ознаки того, що людина думає про самогубство можуть бути присутні в його комп’ютері. Наприклад, інтернет-пошук про суїцид і шляхи його здійснення. Якщо ви переживаєте про поступки людини, поговоріть з ним прямо Лікарі рекомендують повідомити батькам, щоб прослідкувати відвідування вузьконапрявлених сайтів.Припинити доступ до обмежити доступ таких людей до зброї, медикаментів і інших предметів, які можна використати собі на шкоду.

Найважливіше – звернутися за професіональною медичною допомогою.

На рівні окремої особи зокрема кожній людині для запобігання суїцидній поведінці потрібно навчитися чітко усвідомлювати та творчо керувати своїми настроями і переживаннями, опановувати себе, мобілізовувати і самопрограмувати, щоб отримати повну владу над власною психікою і тілом, а отже, і над своїм життям. Для цього використовують такі різноманітні способи, як силу духу, відвідування психолога, віру в Бога, різноманітні тренінги. Необхідно завжди пам’ятати народну мудрість: «Все так не буде», тобто, життя складається із білих і чорних смуг і «все тече, все змінюється», все минає.

Якщо звернутися до творів української класики, то побачимо, що повчитися не впадати у розпач при будь-яких життєвих ситуаціях, шукати вихід із цих ситуацій можна у великої української поетеси, мужньої, сильної жінки – Лесі Українки. Будучи смертельно хворою, вона не зневірювалася у житті, а жила й творила. Пам’ятні такі рядки:

«…чи болить мене питали, але я не признавалась, я була малою горда – щоб не плакать, я сміялась».

«Я на темнім, крутім перелозі буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі, буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане та кора льодовая, міцна…».

«Так, я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!»