Форми діяльності територіальної громади

Територіальна громада як специфічна спільнота має свої особ­ливі форми діяльності. Серед них: місцеві вибори, місцеві референ­думи, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, колективні та індивідуальні звернення (подання петицій), громадські слухання тощо. Усі вони відносяться до форм безпосереднього волевиявлення громадян за місцем проживання.

Місцевий референдум є формою прийняття територіальною громадою рішень із питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування. Предметом місцевого референдуму може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та іншими законами до відання місцевого самоврядування. На місцевий референдум не можуть бути вине­сені питання, віднесені законом до відання органів державної вла­ди. Рішення, прийняті місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, а також перелік питань, що вирішуються винятково референдумом, визначаються законом про референдуми.

Загальні збори громадян за місцем проживання є зібранням усіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем прожи­вання визначається законом та статутом територіальної громади.

Члени територіальної громади мають право ініціювати розгляд у раді (у порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування. Порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради визначається представницьким органом місцевого самоврядування або стату­том територіальної громади. Місцева ініціатива, внесена на розгляд ради у встановленому порядку, підлягає обов'язковому розглядові на відкритому засіданні ради за участю членів ініціативної групи. Рішення ради, прийняте з питання, внесеного на її розгляд шляхом місцевої ініціативи, обнародується у поряд­ку, встановленому представницьким органом місцевого самовря­дування або статутом територіальної громади.

Безпосереднє волевиявлення членів територіальної громади, пов'язане з їхньою участю у суспільно-політичному житті через територіальну громаду, можна класифікувати за декількома кри­теріями. По-перше, це самореалізація членами територіальної громади власних запитів, у тому числі самостійне прийняття гро­мадою публічно-владних рішень: а) нормативних; б) індивідуаль­них; в) організаційних (на місцевих виборах і референдумах). По-друге, це здійснення членами територіальної громади своїх запитів (на загальних зборах громадян за місцем їхнього прожи­вання, за допомогою місцевих ініціатив). По-третє, це участь територіальної громади у здійсненні органами місцевого самовря­дування владно-управлінських функцій: а) участь в обговоренні проектів місцевих планів і програм, проектів нормативних актів, прийняття рішень про їхню реалізацію; б) участь у здійсненні вже прийнятих планів, програм, актів; в) оцінка результатів діяль­ності органів і посадових осіб місцевого самоврядування, загаль­ного стану справ у рамках своєї громади, в окремих галузях місце­вого життя (місцеві референдуми, загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання). По-четверте, це контроль із боку членів територіальної громади за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування й депутатів (місцеві вибори, громадські слухання).

Правосуб'єктність територіальної громади (*)

Окреме місце у з'ясуванні місця й ролі територіальної громади займає питання її правосуб'єктності, тобто комплексу прав і обов'язків, які має кожен суб'єкт права внаслідок дії того чи іншого закону. У сукупності всі ці права й обов'язки становлять зміст правосуб'єктності або правового статусу особи чи організації. Річ у тім, що визначення правосуб'єктності тери­торіальної громади викликає деякі труднощі. Дійсно, якщо порівнювати територіальну громаду з іншими спільнотами грома­дян (громадська організація, політична партія, підприємницька структура тощо) в аспекті правосуб'єктності, то не важко побачи­ти певну схожість, але є і суттєві відмінності. Спільноти громадян створюються на добровільних, самодіяльних засадах за ініціати­вою і за волевиявленням їх членів. Територіальна громада як колективний суб'єкт права характеризується тим, що держава визначила її існування як спільноти людей, котрі мешкають у конкретному населеному пункті незалежно від їхньої ініціативи чи згоди. Тобто, територіальні громади почали існувати з моменту прийняття відповідного закону, а не з моменту волевиявлення громадян. Членство у територіальній громаді настає після 18-річного віку автоматично за ознакою проживання у населено­му пункті, навіть якщо людина і не вважає себе членом громади. Загалом, правосуб’єктність територіальної громади потребує сво­го окремого визначення. Частково цьому сприяє стаття 19 ЗМС, яка дозволяє територіальній громаді самій визначити деякі особ­ливості своєї правосуб'єктності на основі статуту територіальної громади. При цьому статут територіальної громади як місце­вий нормативний акт відіграє роль вищого і постійно діючого у системі локальних нормативних актів, що приймаються грома­дою та органами її самоврядування. Статут територіальної грома­ди, як і статут будь-якої іншої спільноти громадян, має визначи­ти: спільну мету всіх членів спільноти; завдання спільноти; внутрішню структуру спільноти; приналежність до спільноти (членство); права й обов'язки членів спільноти; керівні, нагля­дові, контрольно-ревізійні органи та порядок їх утворення; порядок контролю за діяльністю керівних органів і звітності перед спільнотою; майнові й інші права спільноти та її членів; взаємо­стосунки спільноти та її членів із іншими суб'єктами й, в тому числі, з органами влади, та інші важливі з точку зору громади аспекти її діяльності.

Серед визначених законом прав територіальних громад сіл, селищ, міст є право мати власну символіку (герб, прапор тощо), яка відображає їх історичні, культурні, соціально-економічні та інші місцеві особливості й традиції. З урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районними, обласними радами може бути затверджена символіка відповідно району, області. Зміст, опис та порядок використання символіки територіальних громад сіл, селищ, міст, районів і областей визна­чаються відповідною радою згідно із законом.

Українська держава захищає права територіальних громад на місцеве самоврядування. А саме, згідно з Конституцією та закона­ми України обмеження їх прав може бути застосовано лише в умо­вах воєнного чи надзвичайного стану.

Серед законодавчих ініціатив, які виникли після ухвалення ЗМС у 1997 році, фігурував також і окремий проект закону про те­риторіальну громаду, основні положення якого згодом трансфор­мувались у спеціальний розділ в оновленому проекті закону про місцеве самоврядування 2001 року. Завдяки більшому усвідом­ленню глибини поняття «територіальна громада» стало можли­вим переосмислити та запропонувати відповідні зміни під час конституційної реформи 2004-2005 років та реформи адміністра­тивно-територіального устрою 2005-2006 років.