Форми й методи діяльності ради

Повноваження місцевих рад усіх рівнів здійснюються за допомо­гою притаманних їм форм і методів діяльності. Ця діяльність вклю­чає в себе дії правового, організаційного, майнового, матеріального, фінансового, технічного та іншого характеру. Згідно з чинним зако­ном про місцеве самоврядування (ЗМС), місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності (автономії), в межах пов­новажень, визначених цим та іншими законами.

Найважливішою складовою роботи представницьких органів місцевого самоврядування є їх правова діяльність. У процесі здійснення своїх завдань, функцій і компетенції місцеві ради приймають нормативно-правові акти, визначені законом про місцеве самоврядування в Україні (рішення відповідної ради) із метою регулювання суспільних відносин, які забезпечуються організаційною, виховною, а в деяких випадках - і примусовою діяльністю.

Рішення сільських, селищних, міських, районних і обласних рад регулюють групу кількісно невизначених суспільних відно­син; вони адресовані відповідним суб'єктам, діють у часі безпе­рервно або на визначений цими актами термін; не вичерпують свою обов'язковість певною кількістю застосування. Чинність цих актів припиняється або скасовується за спеціальною процеду­рою, визначеною ЗМС і прийнятим відповідною радою на підставі цього закону регламентом ради.

Діяльність усіх місцевих рад та їх органів відбувається на підставі і на виконання Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, у межах вимог законності, під постійним контролем територіальної громади. У процесі роботи місцеві ради організовують виконання вимог закону, здійснюючи дії, які ним передбачені, а також виконують, в межах своїх прав надані їм повноваження, шляхом самостійного видання актів, передбачених законом. Так, у межах своєї компетенції місцеві органи влади користуються владними повноваженнями, а також повноваженнями виступати від імені територіальної громади, встановлювати обов'язкові для інших органів, громадських організацій і громадян правила поведінки у формі рішень і розпо­ряджень; вимагати від них виконання відповідних правових обов'язків; застосовувати засоби заохочення, а в необхідних, передбачених законом випадках, - і засоби примусу.

Важливим елементом функціонування рад є організаційна діяльність, адже вона має найбільшу питому вагу, порівняно з іншими складовими частинами діяльності цих органів. Важ­ливість організаційної діяльності пояснюється й тим, що завдяки їй практично реалізуються істотні повноваження місцевих предс­тавницьких органів: управління відповідними об'єктами, плану­вання й координація, контроль і перевірка виконання тощо.

Завдяки організаційній діяльності розв'язуються питання пра­вильної побудови виконавчих та інших органів; їх створення; за­безпечення злагодженості й чіткості в їх роботі, визначення побу­дови їх структурних частин, повноважень службовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування; чітке розмежування функцій між радами, їх органами, а також між окремими ланка­ми й виконавцями з наступним закріпленням їх компетенції у відповідних положеннях тощо.

Така діяльність спрямована також на організацію практичного здійснення і власне на здійснення планування, координації, обліку й контролю, на забезпечення нагляду за діяльністю підпорядкованих органів, об'єктів господарського й культурного призначення; на організацію перевірки виконання прийнятих рішень, на проведення безпосередньо організаторської роботи се­ред населення з метою його залучення до практичного розв'язан­ня конкретних завдань господарського і культурного будівництва на відповідній території.

Основним елементом діяльності органів місцевого самовряду­вання є дії у матеріально-технічній сфері, які охоплюють досить великий обсяг фінансової, бюджетної, господарської ро­боти, постачання, підготовки проектів рішень і розпоряджень, статистичних звітів, інформацій, довідок, узагальнень практи­ки, ведення діловодства тощо. Вони займають значне місце в діяльності місцевих рад та їх органів і включають у себе широ­кий діапазон дій, починаючи від складання звітів, ведення про­токолів сесій і засідань та закінчуючи підготовкою й доведенням до виконавців актів місцевих рад, їх виконкомів, відділів та управлінь.

Усі дії матеріально-технічного характеру можна поділити на дві групи.

До матеріальних дій відносяться різні операції, які пов'язані з постачанням, прийманням та передачею матеріальних, грошо­вих та інших коштів, а також майна, устаткування тощо. До заз­начених дій слід віднести також різні операції, що стосуються видачі виконавчих документів тощо.

До дій технічного характеру відносяться всі допоміжні технічні операції, пов'язані із забезпеченням усім необхідним рад та їх органів; додержання необхідної форми при виданні правових актів; реєстрація різних фактів і подій; систематизація й ко­дифікація нормативних актів; інформаційно-довідкова робота; всі види статистичної роботи, й, нарешті, все діловодство.

Усі дії матеріально-технічного характеру, як свідчить практи­ка роботи місцевих рад та їх органів, тісно пов'язані з правовою й організаційною діяльністю. І це цілком зрозуміло, оскільки ці дії спрямовані на забезпечення певних заходів згаданих органів. Зокрема, необхідно здійснити точні розрахунки наявних сил і засобів, у ряді випадків детально розглянути проекти, коштори­си; визначити завдання; вишукати ресурси; вказати на джерело робочої сили, техніки, матеріали; визначити персональну відпо­відальність за доручену справу конкретних осіб або органів.

Практично всі перелічені вище основні елементи управління пе­ребувають у тісному зв'язку між собою і взаємно обумовлюють один одного. Однак зазначені види діяльності не здійснюються довіль­но - вони реалізуються за допомогою відповідних організаційних форм і методів роботи, які визначені в законі і використовуються представницькими органами місцевого самоврядування.

У зв'язку з цим варто з'ясувати питання про співвідношення форм діяльності й змісту повноважень місцевих рад та їх органів.

У загальному визначенні форми діяльності представницьких органів місцевого самоврядування є сукупністю засобів реалізації їх компетенції.

Вони здійснюються за допомогою визначених законом, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою роботи рад дій цих органів, посадових осіб та депутатів. Звичайно, вони втілюються в певних правових, організаційно-правових та ор­ганізаційних рамках (сесії рад, засідання виконавчих комітетів, робота постійних комісій, голів рад, робота депутатів тощо).

Отже, під формами діяльності представницьких органів місце­вого самоврядування розуміються основні, самостійні, конк­ретні, здійснювані в межах певних правових, організаційно-пра­вових та організаційних рамок дії рад, їх органів, посадових осіб та депутатів, за допомогою яких реалізується компетенція рад та їх органів.

Аналіз статей Закону України «Про місцеве самоврядування України» від 21.05.1997 р., які стосуються форм діяльності місце­вих представницьких органів, дає змогу зробити висновок, що свої завдання й функції, на підставі яких визначена компетенція рад, останні здійснюють у правовій, організаційній і матеріально-технічній формах.

Правова форма діяльності рад виявляється у реалізації повно­важень цих органів, пов'язаних із нормотворчою, правозастосовною і правоохоронною діяльністю представницьких, виконавчих органів, їх посадових осіб, спрямованою на регулювання пра­вовідносин.

Організаційна форма діяльності, на відміну від правової, не пе­редбачає юридичних наслідків і безпосередньо не формує пра­вовідносин. Дії, які становлять її зміст, забезпечують виконання завдань, функцій і повноважень рад за допомогою конкретних організаційних форм, не обов'язково закріплених у законі.

Основне місце в цьому ряду займають організаційно-правові фор­ми, безпосередньо закріплені в законі. До числа таких форм, відно­сяться: сесії рад місцевого самоврядування як основна організаційно-правова форма їх діяльності; засідання виконавчих комітетів рад і постійних комісій; робота депутатів на всій території відповідної територіальної громади; організація й проведення місце­вих референдумів, загальних зборів громадян; місцеві ініціативи членів територіальної громади; громадські слухання тощо.

Залежно від спрямованості й мети організаційні форми діяль­ності рад поділяють на загальні й конкретні.

До загальних форм відносяться внутрішньо-організаційні та організаторська робота рад, їх органів та депутатів.

Внутрішньоорганізаційна форма роботи спрямована на забез­печення діяльності рад, їх нормального функціонування. Зміст цієї форми полягає у підготовці сесій, засідань виконавчих комітетів, постійних комісій, діяльності депутатів серед насе­лення. Внутрішньо-організаційна робота необхідна також при розв'язанні питань формування рад, удосконалення внутрішньої структури, апарату ради. Вона виконується всіма органами ради, але більшою мірою стосується діяльності виконавчого комітету та голови місцевого представницького органу.

Важливим засобом забезпечення керівництва підпорядковани­ми раді підприємствами, організаціями та установами є організа­торська робота рад, яка спрямована на виконання їх рішень у всіх сферах управління господарським, соціальним та культурним будівництвом на своїй території. Велику роль у реалізації цієї форми роботи відіграє виконавчий комітет рад, покликаний реалізувати акти ради. На відміну від внутрішньоорганізаційної, організаторська робота меншою мірою регулюється процесуальни­ми й процедурними нормами. У ній особливого значення набуває і досвід депутатів, який здобувається на підставі професійних знань, практичних навичок, організаторських здібностей, а також конкретних і обґрунтованих заходів, що розробляються й здійсню­ються. Якщо внутрішньоорганізаційна діяльність більшою мірою є справою виконавчого апарату ради, то організаторська робота притаманна як раді, іншим її органам, голові, так і депутатам.

Загальні організаційні форми діяльності рад реалізуються за допомогою конкретних форм роботи. Останні, у свою чергу, залежно від їх ролі й значення у керівництві, яке здійснює рада, можуть підрозділятися на основні й допоміжні.

До основних організаційних форм діяльності ради відносяться: безпосередня організаційна робота голови ради; виконавчого комітету та його органів, постійних комісій, діяльність депутатів та населення в органах його самоорганізації.

Для здійснення підготовчої роботи, перевірки виконання й контролю з боку ради використовуються допоміжні форми ор­ганізаційної діяльності, до яких, зокрема, відносяться: діяльність підготовчих комітетів і робочих груп постійних комісій; проведення виробничих і оперативних нарад; семінари і конференції тощо. Залежно від кола органів та осіб, які здійсню­ють організаційну діяльність, розрізняються її колегіальні й індивідуальні форми.

До перших, зокрема, відносяться сесії, засідання, наради тощо.

До других можна віднести одноосібне розпорядництво, яке здійснюється в процесі оперативного керівництва діяльністю підприємств, установ і організацій, індивідуальну роботу депутатів серед населення тощо.

Залежно від справ, які розглядаються радою та її органами, виділяються організаційні форми, що застосовуються для розгля­ду питань загальної компетенції (сесії, засідання виконкомів, постійних комісій) і спеціальної компетенції (робота відділів та управлінь виконавчих комітетів).

Матеріально-технічна форма діяльності рад не має правового та організаційного характеру. Вона зводиться до забезпечення за­ходів допоміжного характеру (складання звітів, ведення діловод­ства тощо).

Методами діяльності рад є засоби, які застосовуються в межах певних форм із метою здійснення їх повноважень.

Методи діяльності рад поділяються на правові й орга­нізаційні.

Правовий метод - це засіб прийняття радами та їх органами відповідних нормативно-правових актів.

Організаційні методи - це засоби досягнення певної мети в ме­жах відповідних форм організаційної діяльності.

Існують також організаційно-правові методи, які здобули своє закріплення у відповідних нормативно-правових актах (наприк­лад, методи організації й перевірки виконання, інформаційного забезпечення роботи ради тощо).