Форми й методи діяльності органів публічної влади

Діяльність державних органів та органів місцевого самовряду­вання з реалізації своїх функцій здійснюється за допомогою специфічних форм і методів. Під формами діяльності органів публічної влади розуміють здійснення певних видів дій посадових та службових осіб законодавчих, виконавчих, судових та контрольно-наглядових органів і органів місцевого самоврядування, за допомогою яких реалізуються їх завдання та функції у межах компетенції кожного органу. Названі форми поділяють на пра­вові, організаційні та організаційно-правові.

Правові форми - це такі види здійснення функцій, які тягнуть за собою правові наслідки. До них належать: правотворча (зако­нотворча й нормотворча); управлінська; правоохоронна; правозастосовна. До правових форм відносять також контрольний процес та процес судочинства.

Організаційні форми на відміну від правових не тягнуть за собою правових наслідків. До них відносять: регламентуючу; матеріаль­но-технічну; ідеологічну; виховну. їх також поділяють на загальні, конкретні та внутрішньо-організаційні; організаторські; організа­торсько-масові. Організаційно-правовими називають форми, що практично склалися і закріплені нормативно-правовими актами. До них відносять: а) сесії; б) засідання; в) збори; г) індивідуальну й колективну роботу депутатів та ін.

Методи діяльності органів публічної влади - це способи, нор­ми й засоби, що їх застосовують у межах визначених форм із ме­тою здійснення завдань і функцій цих органів, що зумовлені їх компетенцією. Як і форми, методи названої діяльності поділяють на правові, організаційні та організаційно-правові. Правовими методами називають такі способи, прийоми й засоби, за допомо­гою яких здійснюються нормотворча, правоохоронна та правозастосовна діяльність. Організаційними методами є способи, прийо­ми й засоби, за допомогою яких здійснюються відповідні форми організаційної діяльності органів публічної влади. Організаційні методи залежно від напрямів і мети діяльності органів публічної влади поділяються на загальні й конкретні. Організаційно-пра­вові методи - це такі способи, прийоми й засоби, що дістали закріплення у відповідних нормативно-правових актах (наприк­лад, методи організації й перевірки виконання, інформаційного забезпечення, підготовки, добору та розставляння кадрів та ін.).

Характеристика державного будівництва й становлення місцевого самоврядування як науки (*)

Державне будівництво й становлення місцевого самоврядування потребує наукового дослідження й розробки як наукова дис­ципліна, що має специфічний предмет дослідження. Як юридична наука - це підгалузь українського державознавства, що включає в себе систему знань про порядок організації і діяльності всієї систе­ми органів публічної влади в Україні, яка вивчає форми та методи здійснення завдань і функцій органів керівництва економічним, соціально-культурним та іншим розвитком, реалізації правосуддя, контролю й нагляду за виконанням законодавства. Звідси, предме­том науки про державне будівництво й становлення місцевого самоврядування є дослідження організації й діяльності органів публічної влади. Це означає, що названа юридична наука вивчає:

- порядок утворення державних органів і органів місцевого са­моврядування;

- завдання і мету кожного з утворених органів публічної влади;

- порядок діяльності органів публічної влади;

- функції діяльності названих органів;

- форми й методи діяльності органів держави і місцевого са­моврядування;

- взаємозв'язок державних органів і органів місцевого самов­рядування з політичними партіями, рухами, громадськими ор­ганізаціями, трудовими колективами тощо;

- нормативне закріплення та регулювання названих відно­син та ін.

Методологічну основу науки, присвяченої розбудові публічної влади, становлять загальнонаукові та конкретні методи досліджен­ня її предмета. Серед загальнонаукових методів можна виділити методи діалектичної логіки і, в першу чергу, застосування до пізнання предмета даної науки таких законів, як єдність і боротьба протилежностей, зміна якості при зміні кількості та ка­тегорій філософії й науки права, таких як постійний розвиток сис­теми органів, єдність форми й змісту органів публічної влади, на­явність спільних можливих повноважень та ін.

Конкретними методами вивчення науки державного будівництва й місцевого самоврядування є конкретні способи, прийоми й засоби, які забезпечують ефективне пізнання й вивчен­ня предмета науки, що аналізується. Серед них можна назвати такі методи:

1) системного підходу до вивчення предмета науки;

2) історичного підходу;

3) формально-логічний;

4) нормативно-логічного аналізу;

5) статистичний;

6) соціологічних досліджень;

7) порівняння;

8) моделювання;

9) експерименту;

10) прогнозування та ін.

Системний підхід при вивченні державного будівництва і місцевого самоврядування передбачає, що самі органи держави й органи місцевого самоврядування становлять певну систему знань. Порядок їхньої організації складається із законодавчо закріплених процедур утворення державних органів і органів місцевого самоврядування. Діяльність цих органів включає систе­му повноважень, прав та обов'язків, форми й методи, завдання й функції для досягнення певної мети.

Сутність історичного методу полягає в тому, що, опановуючи й досліджуючи знання про організацію й діяльність державних органів і органів місцевого самоврядування, дослідник підходить до розуміння сучасних явищ через такі прийоми, що характеризу­ють пізнання предмета з моменту його виникнення у процесі роз­витку до сучасного функціонування.

Формально-логічний метод передбачає вивчення органів публічної влади за допомогою основних законів формальної логіки. Вивчаючи предмет науки з державного будівництва й ста­новлення місцевого самоврядування, дослідник використовує по­няття, судження, висновки, аналіз та синтез, індукцію й де­дукцію та деякі інші засоби формальної логіки.

Нормативно-логічний аналіз полягає у виявленні реальних результатів впливу правових норм на процес утворення й функ­ціонування органів публічної влади. Разом із тим цей метод не можна вважати головним у галузевих науках. Дослідженню підлягають не лише юридичні сторони організації та діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування, а й політична, соціальна, економічна, психологічна складові їх функціонування, завдання, повноваження, форми й методи робо­ти посадових і службових осіб цих органів.

Статистичний метод є засобом вивчення кількісних змін у державному будівництві та розвитку самоврядних місцевих громад І використовується як спосіб обробки одержаних результатів для ви­користання їх у наукових дослідженнях та практичній діяльності.

Метод соціологічних досліджень використовує методи прак­тичної соціології і тісно пов'язаний з вивченням причин та обста­вин впливу державного будівництва й становлення місцевого самоврядування на соціальні явища.

Порівняльний метод використовують для порівняння держав­ного будівництва й становлення самоврядування у різні періоди розвитку Української держави (наприклад, порівнюється предмет дослідження науки радянського будівництва за часів радянської і влади й державного будівництва у сучасних умовах).

Моделювання у державному будівництві й розвитку місцевого самоврядування полягає в утворенні теоретичної моделі певного державного органу чи самоврядної структури, вивченні можливо­го функціонування такої моделі, наслідків, що можуть виникнути у процесі функціонування, та врахуванні їх у процесі організації 1 подальшої діяльності створеного інституту.

Прогнозування як метод у пізнанні предмета науки державно­го будівництва й становлення місцевого самоврядування має на меті передбачити можливі ситуації розвитку завдань, функцій, компетенції, форм і методів організації й діяльності органів

публічної влади.

Експеримент у науці державного будівництва й становлення місцевого самоврядування передбачає можливість перевірки обґрунтованості та доцільності будь-яких змін щодо державних органів чи органів місцевого самоврядування.

Усі методи, що використовуються наукою державного будівництва і розвитку місцевого самоврядування, між собою тісно взаємопов'язані й утворюють методологію дослідження предмета цієї науки.