Короткі теоретичні відомості. Джерела трудового права - це такі зовнішні форми вираження правових норм, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових і тісно пов’язаних з

Джерела трудового права - це такі зовнішні форми вираження правових норм, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових і тісно пов’язаних з ними суспільних відносин на підприємствах, установах, організаціях чи у фізичних осіб, що використовують найману працю.

Ознаки джерел трудового права – формальна визначеність, загальнообов’язковість, загальновідомість, внутрішня структурованість.

Джерела трудового права можна класифікувати:

– за юридичною силою (закони та підзаконні акти);

– за сферою дії (централізовані та локальні);

– за національною належністю (міжнародні та національні );

– за формою акта (закони, постанови, укази, положення, інструкції та ін.);

– правотворчим органом (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування);

– видом суспільних відносин, які вони регулюють (трудові відносини, відносини щодо зайнятості та працевлаштування, відносини розгляду трудових спорів тощо) та за іншими підставами.

Особливостями джерел трудового права є те, що крім актів, виданих на державному рівні широко застосовують локально-правові акти, які розробляються й ухвалюються безпосередньо на підприємствах; останнім часом з’являються договірного характеру, які в цілому, або в певній частині мають нормативний характер і регулюють виробничі, трудові та соціально-економічні відносини (є генеральна, галузеві та регіональні угоди); особливе місце серед джерел трудового права належить актам, прийнятим Міністерством соціальної політики; для джерел трудового права характерна наявність нормативних актів, які мають так званий конститутивний характер; трудове право має значний ступінь диференціації у правовому регулюванні праці залежно від умов виробництва, кліматичних умов, суб’єктивних ознак і соціальних груп працівників.