Призначення покарання при незакінченому злочині

Розвиваючи положення статей 65-67, ст. 68 регулює питання про призначення покарання за незакінчений злочин, тобто за готування або замах на злочин. Готування до злочину вважається менш небезпечним діянням. А замах на злочин – більш небезпечний, ніж готування до злочину, але менш небезпечний, ніж закінчений злочин.

Отже, призначення покарання за незакінчений злочин вимагає у першу чергу обов’язкове застосування загальних засад, встановлених статтями 65-67 КК та інші фактори. Призначення покарання за незакінчений злочин в межах санкції статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК немає ніякої специфіки порівняно із закінченим посяганням. А от вимог врахування ступеня тяжкості вчиненого незакінченого злочину потребує деяких пояснень. Справа в тому, що ступінь тяжкості злочину визначається законом незалежно від його закінченості. Так, однаково тяжким злочином визнається вбивство (ч. 1 ст. 115 КК) і замах на вбивство (ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК). Тому, оцінюючи типову ступінь тяжкості незакінченого злочину, суд має виходити з того, що вона є такою ж, як і закінченого злочину. При встановленні ступеня тяжкості незакінченого злочину необхідно враховувати його вид. Так, готування до злочину вважається менш тяжким злочином, ніж замах на злочин і закінчений злочин (якщо йдеться про злочин одного і того ж виду). Замах на злочин – більш тяжкий, ніж готування, але менш тяжкий, ніж закінчений злочин. необхідно відмітити, що із зазначеної оцінки ступеня тяжкості готування і замаху виходить судова практика. Закон утримується від оцінки ступеня тяжкості видів незакінченого злочину, а також від встановлення певних меж призначення покарання за незакінчений злочин порівняно із закінченим злочином. Право оцінювати ступінь тяжкості незакінченого злочину надається суду. Не виключається можливість призначення за незакінчений злочин покарання у максимальному розмірі, встановленому санкцією відповідної статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин.

Крім загальних засад при призначення покарання за незакінчений злочин враховуються і спеціальні вимоги: 1) врахування ступеня здійснення злочинного наміру і 2) врахування причин, внаслідок яких злочин не був доведений до кінця.

Ступінь здійснення злочинного наміру визначає, до якої стадії був доведений злочин – до стадії готування чи до стадії замаху. За готу­вання до злочину за загальним правилом призначається більш м’яке покарання, ніж за замах. Якщо йдеться про замах, слід враховувати, був він закінченим (так званий невдалий замах) чи незакінченим (так званий перерваний замах). Так, особі, яка стріляла в потерпілого з метою його вбити, але лише поранила його (закінчений замах), за інших рівних умов буде призначено більш суворе покарання, ніж особі, яка з цією метою лише навела пістолет на потерпілого, але ви­стрілити не встигла, бо була затримана (незакінчений замах).

Слід також встановлювати, чому підготовчі дії або замах винний не довів до кінця (через неосвіченість, хвилювання, невміння, непри­датність застосовуваних знарядь або через опір жертви, неможли­вість відкрити сховище, затримання тощо). Невміння як причина недоведення задуманого злочину до кінця може тягти за собою більш м’яке покарання, ніж припинення злочину через перешкоду або опір, що чинив потерпілий.

Матеріали судової практики свідчать про те, що при замаху і тим більше при готуванні до злочину суди, як правило, не призначали максимальне покарання, передбачене санкцією відповідної статті.