Висновки до підрозділу 3.2

1. Під причинами виникнення колізій у законах можна розуміти ті явища об'єктивної дійсності, що спричиняють появу колізій. Вони поділяються на дві великі групи: об'єктивні й суб'єктивні. Під об'єктивними причинами розуміють ті, які не залежать від волі й свідомості законодавця. Суб’єктивні причини – це причини, які, навпаки, пов’язані з волею й свідомістю законодавця.

2. При дослідженні даної проблеми слід виходити з двох факторів: специфіки фактичних відносин, що підлягають законодавчому регулюванню, й особливостей законотворчості. У рамках першого фактора можна виділити три причини таких зіткнень: а) причини, пов'язані з динамікою правовідносин в часі (колізія в часі); б) причини, пов'язані з протяжністю правовідносин у просторі (просторові колізії); в) причини, пов'язані з диференційним регулюванням відносин правотворчості (змістовні колізії).

3. Як би кардинально не змінювались суспільні відносини, самі по собі вони не можуть привести до виникнення законодавчих колізій. Ні текст, ні смисл юридичної норми не змінюються внаслідок зміни суспільних відносин. У таких випадках є підстави говорити про виникнення протиріч між суспільними відносинами, що зазнали в процесі розвитку змін, і застарілою нормою права. Формально-логічні протиріччя між нормами права не можуть з’явитися інакше, як у результаті законотворчої діяльності суб'єкта.