Вимоги до організації і управління матеріальними потоками

Раціональна організація і управління матеріальними потоками сьогодні передбачають обов'язкове використання основних логістичних принципів: односпрямованості, гнучкості, синхронізації, оптимізації, інтеграції потоків процесів.

Сучасна організація і оперативне управління виробництвом (матеріальними потоками) повинні відповідати ряду вимог.

1. Забезпечення ритмічної, погодженої роботи всіх ланок виробництва по єдиному графіку і рівномірного випуску продукції.

Часто ритмічну роботу ототожнюють із рівномірним випуском продукції, однак це неправомірно. Ритмічна робота - це насамперед гармонізація всіх процесів виробництва (основних, допоміжних, обслуговуючих і управлінських) і ефективне використання ресурсів, тобто робота відповідно до принципів і методів логістики.

Представляється, що під ритмічною роботою варто розуміти оптимальну (цілеспрямовану у відповідності із закономірностями руху виробничого процесу) організацію в часі та просторі одиничних (виготовлення партії деталей одного найменування на виробничій ділянці), часткових (виготовлення комплекту деталей одного виробу (замовлення) на виробничій ділянці) і окремих (виготовлення виробу (замовлення) одного найменування на всіх стадіях виробництва, у всіх виробничих підрозділах основного виробництва) процесів у єдиний безперервний виробничий процес, що забезпечує своєчасний випуск кожної конкретної продукції у встановлених обсягах з мінімальними витратами виробничих ресурсів.

Сьогодні дуже складно реалізувати вимоги ритмічної, погодженої роботи всіх виробничих підрозділів підприємства через статичне сприйняття виробничого процесу і статичних методів ведення календарно-планових розрахунків ходу виробництва.

2. Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва.

Безперервність виробничого процесу має дві суперечливі сторони: безперервність руху предметів праці і неперервність завантаження робочих місць. Питання в тім, якої безперервності виробничого процесу віддати перевагу в тих або в інших умовах.

Дослідженнями встановлено, що в процесі виробництва тривалості всіх взаємозалежних операцій вирівнюються до деякої календарної межі. Причому мінімальна календарна межа вирівнювання близька по величині до максимальної тривалості операції в розглянутій сукупності взаємозалежних операцій. Вирівнювання тривалості операцій може відбуватися або за рахунок простоїв робочих місць, або за рахунок пролежання предметів праці, або за рахунок того й другою одночасно.

Варто мати на увазі, що година простою робочого місця (робітника і устаткування) в умовах непотокового виробництва завдає шкоди в багато разів більше, ніж збитки виробництва від години пролежання предметів праці одного найменування. Тому загальний критерій оптимізації — мінімум витрат виробничих ресурсів — в умовах непоточного виробництва може бути забезпечений за рахунок організації безперервного завантаження робочих місць, тоді як у потоковому виробництві — вибором варіанта з мінімальним часом межопераційного пролежання предметів праці.

3. Забезпечення максимальної надійності планових розрахунків і мінімальної трудомісткості планових робіт.

Сьогодні на промислових підприємствах, як правило, використовуються статичні методи планування і управління виробництвом, які породжують ряд важкорозв'язуваних проблем, наприклад:

а) дефіцит виробничих потужностей. Виробництво відстає від графіка через брак робочої сили й устаткування. Це приводить до додаткових понаднормових робіт, порушенням строків поставок готової продукції, скаргам споживачів, необхідності вести облік незадоволених заявок і інших аналогічних труднощів;

б) збільшення тривалості виробничих циклів;

в) неефективне керування запасами;

г) низький ККД устаткування;

д) відхилення від технології виробництва.

В остаточному підсумку недосконалість календарно-планових розрахунків ходу виробництва на підприємстві приводить до відомих пороків: постійно виникаючому дефіциту матеріалів, непередбаченому руху «вузьких і широких місць», до розподілу робіт замість їхнього планування, штурмівщині й неритмічності в роботі, до значних втрат робочого часу.

4. Забезпечення достатньої гнучкості й маневреності в реалізації мети при виникненні різних відхилень від плану.

Аналіз умов виконання перших трьох вимог, що пред’являються до організації і управління матеріальними потоками, показав, що методи, які використовуються, недосконалі. Щоб в умовах недосконалого планування на рівні цехів і виробничих ділянок забезпечити виконання виробничих планів підприємства, всім лінійним керівникам і диспетчерському персоналу цехів і заводоуправління доводиться багато займатися регулюванням ходу виробництва і перерозподілом робіт з різних пріоритетів з метою зменшення втрат виробництва й робочого часу.

Це єдина вимога до організації і управління матеріальними потоками, що реалізується «за всяку ціну» і за рахунок якого виконуються виробничі плани і програми.

5. Забезпечення безперервності планового керівництва.

Для підвищення рівня безперервності планового керівництва необхідно навчитися не тільки розробляти місячні плани-графіки ходу виробництва на кожній виробничій ділянці, а й вміти втримувати виробничим процес у рамках складеного плану-графіка при впливі на нього різних збурюваннь. Це дозволить належним чином організувати своєчасну оперативну підготовку виробництва й попереджувальне технічне обслуговування під конкретні виробничі завдання.

6. Забезпечення відповідності системи оперативного керування виробництвом (ОКВ) типу і характеру конкретного виробництва

Розроблено типові системи ОКВ. Кожна відповідає типу і характеру виробництва, але складність їхнього використання полягає в тому, що на підприємстві, як правило, функціонують виробництва різних типів. Навіть в окремих цехах можна виділити продукцію масового, одиничного й серійного характеру.

З іншого боку, одночасне використання на одному підприємстві декількох типових систем ОКВ неможливо через їхню несумісність хоча б, наприклад, за планово-обліковими одиницями і методами узгодження роботи цехів.

Завдання створення єдиної системи оперативного управління підприємством з різними типами виробництва можна вирішити, якщо за основу взяти не тип виробництва, а форму організації виробництва, наприклад, маршрутну або потокову.