Система управління виробництвом фрідріка Тейлора як основа наукової організації праці

Одним із перших, хто створив цілісну систему управління виробництвом, був американський інженер Фредерік Уінслоу Тейлор (1856—1915). "Система Тейлора" заклала основи наукової організації праці.

Стосовно заробітної плати система Тейлора означала:

- заробітна плата виплачується людині, а не місцю;

- встановлення розцінок повинно грунтуватися на точних знаннях, а не на здогадках;

- розцінки, які грунтуються на точних знаннях, повинні бути єдиними;

- завдяки таким розцінкам товари виробляються дешевшими, а робітники одержують більш високу

- заробітну плату, ніж звичайно;

Він намагався довести, що розроблені ним методи наукової організації праці і сформовані на їх підставі «принципи наукового менеджменту» здійснять революцію у виробництві, замінять авторитарні методи управління на більш раціональні наукові підходи. Очевидно,відзначав Тейлор, людина одного типу спочатку повинна скласти план роботи,а людина зовсім іншого типу повинна виконати його.

Головні свої ідеї Тейлор сформулював у книгах «Відрядна система» (1895р.), «Цеховий менеджмент» (1903р.), «Принципи наукового менеджменту»(1911р.) у вигляді наступних принципів «наукового управління»:

· абсолютне дотримання розроблених на наукових підставах стандартів і правил;

· підбір, підготовка і розстановка працівників на ті робочі місця і завдання, на яких вони принесуть найбільшу користь;

· оплата за результатами (менші результати — невелика оплата, більші результати — вища оплата);

· використання функціональних менеджерів, які забезпечують виконання робіт і їх контроль за спеціалізованими напрямами;

· підтримка товариських стосунків між працівниками і менеджерами.

Тейлор, на думку його послідовників, зробив свого роду «інтелектуальну революцію» трактуванням промислового менеджменту як сумісної діяльності керуючих і робітників що, заснована на спільності взаємних інтересів.

Серед найважливіших принципів наукової організації праці Тейлора виділяються такі, як спеціалізація роботи та розподіл відповідальності між робітниками і керуючими. Ці принципи лягли в основу проповідуваної Тейлором функціональної структури організації, яка повинна була змінити панувала тоді лінійну структуру.

Можна умовно виділити 3 фази в еволюції поглядів Тейлора:

1 фаза - система поштучної оплати (головне - ініціатива працівника і відповідна цієї ініціативи заробітна плата); головний метод - хронометраж робочого часу;

2 фаза - контроль не за продуктивністю праці, а за самим методом роботи (визначається максимальна оплата за найбільш важка праця і мінімальна оплата - за найменш важка праця);

3 фаза - замість концентрації управління в одних руках - система "функціональної адміністрації", що складається з декількох (наприклад, з восьми) майстрів - "супервайзерів". Все це передбачало виділення в трудовому процесі певних елементів (за критеріями витраченого часу, трудомісткості робіт, якості виконання і т.п.), що само по собі вже було науковим аналізом єдиної трудової діяльності.

Головне завдання, що виділяється в системі Тейлора, - це "забезпечення максимального прибутку підприємця у поєднанні з максимальним добробутом для кожного робітника".

Система Тейлора, звичайно, не звільнена від недоліків. Один з них — послаблення єдиноначальства. І навіть у такому вигляді вона давала чудові результати.

Науко́ва організа́ція пра́ці (НОП) — процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).