Поняття і основні цивільно-правові засоби захисту права власності. 5 страница

Здійснення підприємництва як безпосередній, ініціативною, систематичною, на власний ризик діяльності підприємця по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку неминуче зв'язана з використанням договору як правової форми, якій опосередкуються реалізація на еквівалентних основах результатів цієї діяльності. Суб'єктам підприємництва доводиться укладати різні по своєму характеру договори, які регулюються як нормами ЦК України, так і іншими нормативними актами (купівлі-продажу, постачання, перевезення, лізингу, консигнації, банківського кредиту і тому подібне).

У законодавстві (ст. 11 Господарського процесуального кодексу), судовій практиці і літературі широко використовується поняття "господарський" або "комерційний" договір. Характерними особливостями господарського договору раніше вважали: 1) особливий суб'єктний склад — обома сторонами договору або хоч би однією з них була господарська організація; 2) плановий характер договору, обумовлений тим, що підставою його висновку було планове завдання (акт), яке було обов'язковим для обох або одній із сторін; 3) договір направлений на безпосереднє обслуговування основної діяльності господарської організації.

До господарських відносин відносили і непланові договори, якщо вони були однотипні з плановими і підкорялися тому самому законодавчому режиму (наприклад, постачання, контрактація, перевезення) або вступ до договірних відносин прямо був передбачений законом (наприклад, укладення договору на експлуатацію залізничних під'їзних колій).

Безумовно, в сучасних умовах деякі ознаки господарського договору, обкреслені нами, вимагають уточнення. Зокрема, суб'єктами господарських відносин є не тільки юридичні особи (організації), а і громадяни, які в установленому порядку здійснюють підприємницьку діяльність, договори за участю вказаних осіб є переважно плановими.

У ЦК України, зокрема в книзі п'ятої, поміщаються правила, які відображають специфіку договорів і зобов'язань, пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Так, у відповідності с п. 3 ст. 50 ЦК України, якщо фізична особа почала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що воно не є підприємцем. Суд при вирішенні суперечки може застосувати до таких договорів правила про зобов'язання, які зв’язані з підприємницькою діяльністю, зокрема поклавши на підприємця відповідальність за порушення зобов'язання.

У підприємницькому договорі об'єднуються як загальні ознаки, властиві всякому цивільно-правовому договору, так і особливі риси, які можна звести до таких.

По-перше, суб'єктами такого договору є юридичні або фізичні особи, зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

По-друге, зміст підприємницького договору складають умови, по яких передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або з іншою метою, не пов'язаною з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Прикладом такого договору може бути договір міжнародної купівлі-продажу. Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. (статті 1 і 2) застосовується до договорів купівлі-продажу між сторонами, комерційні підприємства яких розміщенні в різних державах, якщо ці держави є учасниками конвенції або якщо відповідно до норм міжнародного приватного права до них застосовується право держави, яка домовляється. Проте ця конвенція не застосовується до продажу товарів, які отримуються для особистого, сімейного або домашнього використання, за винятком випадків, якщо продавець у будь-який час або у момент укладення договору не знав і не повинен був знати, що товари отримуються для такого використання.

По-третє, для деяких видів підприємницьких договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів або біржових угод, може встановлюватися окремий порядок їх висновку (підписання), обліку і реєстрації.

По-четверте, певні особливості можуть характеризувати порядок виконання або умови відповідальності сторін за підприємницьким договором (наприклад, відповідальність підприємця незалежно від його провини).

Враховуючи приведені міркування, господарським (підприємницьким) можна рахувати такий цивільно-правовий договір, в якому обома сторонами або хоч би однією з них є чи юридичні фізичні особи — підприємці і по якому передаються товари, виконуються роботи або надаються послуги з метою здійснення підприємницької діяльності або для інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Господарські договори ми знаходимо у всіх вказаних вище шести групах цивільно-правових договорів, виділених по юридичних результатах укладення кожного окремого договору.

Серед господарських договорів окремо можна виділити біржові угоди (договори), їх ще називають біржовими угодами. Відповідно до ст. 15 Закону України "Про товарні біржі" біржовою операцією визнається угода, яка відповідає сукупності таких умов: а) якщо воно є купівлею-продажем, постачанням або обміном товарів, допущених до обороту на товарній біржі; б) якщо його учасниками є члени біржі; у) якщо воно представлене до реєстрації і зареєстроване на біржі не пізніше за наступний за його висновком день.

Правилами біржової торгівлі, які приймаються загальними зборами членів біржі або біржовим комітетом, можуть бути передбачені різні види біржових угод. Розрізняють, зокрема, форвардні, ф'ючерсні контракти і опціони, які по термінології Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" називають дериватами.

Форвардний контракт — це двостороння угода по стандартній (типовою) формі, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив (товари, цінні папери і тому подібне) в певний час і на певних умовах в майбутньому, з фіксацією цін під час укладення форвардного контракту.

Ф'ючерсний контракт — стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив в певний час і на певних умовах в майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціон — стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) базовий актив на певних умовах в майбутньому, з фіксацією ціни під час укладення такого контракту або під час такого придбання за рішенням сторін контракту (пункти 9, 11 і 13 Положення про вимоги до стандартної (типовою) форми деривативів, затвердженого ухвалою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1999 р.).

На біржах полягають і інші господарські договори.

Угоди з гарантією, по яких один контрагент виплачує другому у момент їх висновку свідомо певну суму, яка гарантує виконання ним своїх обов'язків. Якщо суму, яка гарантує угоду, вносить покупець, вона оформляється як "угода з гарантією на покупку", а якщо цю суму вносить продавець — як "угода з гарантією на продаж".

Угоди з кредитом — це угоди, по яких товар отримується брокером (брокерською конторою) за рахунок банківського кредиту з наступною реалізацією його в порядку біржового торгу.

Угоди з премією — це угоди, по яких сторони свідомо обусловлюють доплату до купівельної ціни або знижки від продажної ціни.

Угоди з правом продавця або покупця змінити кількість товару, який продається (поставляється), тобто удвічі або у декілька разів збільшити об'єм в порівнянні з кількістю, вказаною в угоді.

3. Зміст договору. Зміст договору складають умови, які визначаються по розсуду сторін і узгоджені ними, і умови, які є обов'язковими відповідно актам цивільного законодавства. Власне, це ті умови, на які сторони погодилися виконувати договір.

Сторони мають право укласти договір, в якому є елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін в змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких є в змішаному договорі, якщо інше не встановлене договором або не витікає з суті змішаного договору.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно типовим умовам договорів певного вигляду, опублікованих в установленому порядку.

Якщо в договорі відсутнє посилання на типові умови, такі умови можуть застосовуватися як звичай ділового обороту відповідно до ст. 7 ЦК України.

Зміст договору як підстави виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами і обов'язками, які узяли на себе учасники договору відповідно умовам договори, закріплені і сформульовані в договорі.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір вважається поміщеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди за всіма істотними умовами договору.

Істотними умовами є, такі, які формують договір в цілому і його окремі види. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, які визначені законом як головними або є необхідними для договорів даного вигляду, а також все ті умови, щодо яких за заявою хоч би однієї із сторін може бути досягнуте угода. Отже, поряд з визначенням предмету договору, істотними є ті умови, які встановлені законом. Наприклад, законами визначаються істотні умови договорів оренди державного і комунального майна, концесійних договорів, договорів про розподіл продукції, зовнішньоекономічних контрактів і тому подібне. Істотними є також умови, які хоча прямо і не вказані в законі, але є необхідними для договорів даного вигляду, наприклад, ціна у відшкодувальних договорах, термін в договорах майнового найму і тому подібне.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки і тому подібне), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна в договорі не встановлена і не можна її визначити виходячи з його умов, то вона визначається виходячи із звичайних цін, які склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Терміном договору є час, впродовж якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки згідно з угодою. За загальним правилом договір набуває чинності з моменту його висновку. Проте сторони можуть домовитися і встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його висновку.

Закінчення терміну договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Істотними закон визначає ті умови, на внесення яких до договору наполягає сторона договору. Це можуть бути будь-які умови, наприклад, умови щодо забезпечення виконання зобов'язань, щодо порядку виконання і тому подібне.

Нарівні з істотними умовами договорів цивільно-правова доктрина також виділяє звичайні і випадкові умови. Звичайними є ті умови договори, які базуються на диспозитивних нормах закону або звичаях, їх внесення до тексту договору не є обов'язковим, їх наявність або відсутність не впливає на факт укладення договору, вони не вимагають окремого узгодження, проте стають обов'язковими для сторін через сам факт укладення договору. Такими умовами можуть бути, наприклад, умови щодо відшкодування заподіяної шкоди, порядку розгляду суперечок — через відсутність таких домовленостей в договорі ці питання вирішуватимуться відповідно до загальних норм права. Випадковими вважаються ті умови договори, які хоча і не мають значення для висновку договору, але набувають юридичного значення лише у разі їх включення в сам договір (в протилежність звичайним умовам, які стають обов'язковими через сам факт укладення договору). Випадковими, як правило, вважаються умови щодо питань, які або взагалі не врегульовані законодавством, або певним чином виходять за межі нормативно встановлених диспозитивних норм, але відносно яких існує домовленість сторін договору.

Важливе значення при висновку і виконанні договорів, а особливо у разі рішення суперечок, має тлумачення умов договору. ЦК України визначив загальні підходи до тлумачення договорів. Згідно статям 213 і 637 ЦК України зміст договору може тлумачити стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін тлумачення змісту договору може бути здійснене за рішенням суду. При тлумаченні змісту договору береться до уваги однакове для всього змісту правочина значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальний сенс слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає можливості з'ясувати зміст окремих частин договору, їх зміст встановлюється порівнянням відповідної частини договору із змістом інших його частин, зі всім його змістом, намірами сторін.

Якщо по вказаних правилах немає можливості визначити дійсну волю особи, яка зробила правочин, до уваги береться мета договору, зміст попередніх переговорів, стала практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору і інші обставини, які мають істотне значення. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

4. Висновок, зміна і розірвання договору. Укладення договору як загального юридичного акту його учасників, узгодження між ними умов договору відбувається в два етапи:

внесення пропозиції однією стороною укласти договір (оферти);

ухвалення пропозиції (акцепту) другою стороною.

Офертою визнається лише така пропозиція про укладення договору, яке, по-перше, містить істотні умови договору; по-друге, підтверджує намір оферента вважати себе зобов'язаним за договором у разі його ухвалення, і, по-третє, адресовано певній особі або особам. Наприклад, реклама як пропозиція, яка не містить конкретного адресата, не може вважатися офертою. Не розглядаються як оферти і різного роду комерційні пропозиції, навіть направлені конкретному адресатові, оскільки вони не містять істотних умов договору. Оферта може бути направлена з вказівкою терміну акцепту або без такого. За загальним правилом ініціатором оферти виступає активна сторона договору, яка може здійснити виконання за договором, проте це не означає, що з офертою не може виступити замовник.

Згідно ст. 641 ЦК України пропозиція укласти договір (оферта) може зробити будь-яка із сторін майбутнього договору.

Пропозиція укласти договір може містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка його зробило, вважати себе зобов'язаним у разі його ухвалення.

Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному коло осіб, є запрошенням зробити пропозицію укласти договір.

Пропозиція укласти договір може бути відкликане до моменту або у момент його отримання адресатом. Пропозиція укласти договір, отримане адресатом, не може бути відкликане на перебіг терміну необхідного для відповіді, якщо інше не вказане в пропозиції або не витікає з його змісту або обставин, у зв'язку з якими воно було зроблене.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про його ухвалення (акцепт) повинен бути повним і безумовним. Акцепт повинен однозначно висловити свою згоду із запропонованими умовами договору.

Якщо особа, яка отримала пропозицію укласти договір, у межах терміну для відповіді зробило дію згідно з вказаними в пропозиції умовами договору (відвантажило товари, надало послуги, виконало роботи, сплатило відповідну суму грошей і тому подібне), що засвідчує його бажання укласти договір, ця дія вважається ухваленням пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлене законом. Здійснення таких конклюдентних дій є одночасно і ухваленням пропозиції про висновок договору, і його виконанням.

Особа, яке прийняло пропозицію, може відкликати свою відповідь про його ухвалення, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або у момент отримання ним відповіді про ухвалення пропозиції.

Якщо в пропозиції укласти договір вказаний термін для відповіді, договір є поміщеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, отримала відповідь про ухвалення пропозиції протягом цього терміну.

Якщо пропозиція укласти договір зроблена усно і в нім не вказаний термін для відповіді, договір вважається поміщеним, якщо особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про його ухвалення.

Якщо пропозиція укласти договір, в якому не вказаний термін для відповіді, зроблена у письмовій формі, договір вважається поміщеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, отримала відповідь протягом терміну, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей термін не встановлений, — протягом нормального необхідного для цього часу. Якщо відповідь про ухвалення пропозиції укласти договір отримана із запізненням, особа, яка зробила пропозицію, звільняється від відповідних зобов'язань.

Якщо відповідь, про ухвалення пропозиції укласти договір було відправлено своєчасно, але отриманий із запізненням, особа, яка зробила пропозицію укласти договір, звільняється від відповідних зобов'язань, якщо воно негайно повідомило особу, якій було напрямлено пропозицію, про отримання відповіді із запізненням.

Відповідь, отримана із запізненням, є новою пропозицією.

За згодою особи, яка зробила пропозицію, договір може вважатися увязненим незалежно від того, що відповідь про ухвалення пропозиції укласти договір було відправлений і (або) отриманий із запізненням.

Відповідь про згоду укласти договір на інших, чим було запропоновано, умовах є відмовою від отриманої пропозиції і разом з тим новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно ст. 649 ЦК України судовому розгляду підлягають лише розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування і в інших випадках, встановлених законом. Розбіжності, які виникли між сторонами при укладенні договору не на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, можуть бути вирішені судом у випадках, встановлених за домовленістю сторін або законом. Зміст договору, поміщеного на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, повинен відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акту органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства.

Певні особливості має процедура укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах і тому подібне, яка визначається відповідними актами цивільного законодавства, локальними нормативними актами конкретної біржі, правилами торгів і тому подібне. Основною особливістю біржових угод слід вважати те, що договори на біржі, як правило, мають право укладати лише члени біржі, які за дорученням інших осіб також можуть укладати договори. Проведення відкритих торгів, аукціонів також регламентується положеннями або правилами про проведення окремих видів торгів, аукціонів, конкурсів і тому подібне. Окрема процедура, яка передбачає попереднє проведення тендеру, встановлена і для укладення договорів, замовниками по яких виступають органи державної влади і органи місцевого самоврядування і підлеглі ним установи і організації, а також установи і підприємства, уповноважені Кабінетом Міністрів України або органами місцевого самоврядування здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, і направлені на задоволення державних потреб згідно Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Важливим питанням укладення договору є момент, по якому договір вважається поміщеним. Згідно ст. 640 ЦК України договір вважається укладеною з моменту отримання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про ухвалення цієї пропозиції.

Якщо згідно акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передача майна або здійснення іншої дії, договір вважається поміщеним з моменту передачі відповідного майна або здійснення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, вважається поміщеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а у разі потреби і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації — з моменту державної реєстрації. Моментом укладання угод на відкритих торгах вважається удар молотка лицитатора.

Істотне правове значення має і місце укладення договору, оскільки по німу може визначатися і місце належного виконання, інші правові факти. Договір вважається поміщеним за місцем проживання фізичної особи або по місцю знаходження юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлене договором.

Вимоги щодо форми договору повинні відповідати загальним правилам щодо здійснення правочинів. Договір може полягати в усній, письмовій формі або завдяки здійсненню конклюдентних дій. Договір може бути поміщений в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлений законом. Слід зазначити, що загальне правило вимагає укладення договору між юридичними особами і між юридичною і фізичною особою у письмовій формі. Виняток становлять договори, які виконуються одночасно з укладенням договору. Договір може бути поміщений як через складання єдиного документа, так і через обмін листами, факсними повідомленнями, телеграмами і підписаним тією особою, від якої вони поступили. Актуальною правовою проблемою нині є нормативне врегулювання порядку і процедури укладення договорів в електронній формі, яка сприятиме спрощенню і прискоренню цивільного обороту. Якщо сторони домовилися укласти договір в певній формі, він вважається поміщеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не була потрібна. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір вважається поміщеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не потрібне нотаріальне посвідчення, такий договір вважається поміщеним з моменту його нотаріального посвідчення.

В процесі виконання договори можуть виникнути обставини, які послужать підставою про внесення змін до договору або навіть про його розірвання. Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або законом.

Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, якщо унаслідок заподіяної цим шкоди інша сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при висновку договори.

У разі односторонньої відмови від договору в повному об'ємі або частково, якщо право на таку відмову встановлений договором або законом, договір вважається відповідно розірваним або зміненим.

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлене договором або не витікає із змісту зобов'язання (ст. 652 ЦК України).

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотним чином змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а по підставах, встановленим ч. 4 ст. 652 ЦК України, — змінений за рішенням суду по вимозі зацікавленої сторони за наявності одночасно таких умов:

у момент укладення договору сторони виходили з того, що таке зміна обставин не настане;

зміна обставин обумовлений причинами, які зацікавлена сторона не могла усунути після їх виникнення при всій заклопотаності і обачності, які від неї були потрібні;

виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при висновку договори;

з суті договору або звичаїв ділового обороту не витікає, що ризик зміни обставин несе зацікавлена сторона.

У разі розірвання договору унаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або спричинить для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно зміненим умовам щодо предмету, місця, термінів виконання і тому подібне.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або не обумовлене характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту вступу рішення суду про зміну або розірвання договору в законну силу.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однієї із сторін, інша сторона може вимагати відшкодування збитків, заподіяних зміною або розірванням договору.

Зміна або розірвання договору здійснюється в такій самій формі, що і договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлене договором або законом або не витікає із звичаїв ділового обороту.

Діловій практиці також відома і пролонгація дії договору на новий термін. Попередження про порядок пролонгації договору може поміщатися і в самому тексті договору, а також здійснюватися шляхом укладення додаткової угоди до договору.

ТЕМА 10: «ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО: ДОГОВІР КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ»

План лекції:

1. Поняття і зміст договору купівлі-продажу.

2. Купівля-продаж товарів в кредит.

3. Роздрібна купівля-продаж.

4. Договір постачання.

ЛІТЕРАТУРА:

Конституція України від 28 червня 1996 року.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року.

Підручник «Цивільне право України» під редакцією О. Ст. Дзери, Н. С. Кузнецової 2002 рік (стр.5-38).

Цивільне право України. Академічний курс під редакцією Я. М. Шевченка.

1. Поняття і зміст договору купівлі-продажу. Одним з найбільш поширених договорів, який полягає як громадянами, так і юридичними особами, є договір відносно відчуження майна — договір купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу — це угода, по якій одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

ЦК України виділяє такі види договорів купівлі-продажу: звичайний договір купівлі-продажу, договір купівлі-продажу в роздрібній торгівлі, постачання, контрактацію сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними і іншими ресурсами через приєднану мережу.

Договір купівлі-продажу є відшкодувальним, двостороннім і консенсусним. Сторонами (суб'єктами) договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет і ціна. Згідно ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути: товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде проведений (придбаний) продавцем в майбутньому, майнові права і право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Предметом договору купівлі-продажу може бути окрема індивідуально певна річ (квартира, будинок, земля, меблі і тому подібне), а також певна сукупність права і обов'язків (частина в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, підприємство, цілісний майновий комплекс державних підприємств, знак для товарів і послуг і тому подібне). Тобто предметами договору купівлі-продажу можуть бути ті об'єкти права власності, які згідно Закону України «Про власність» можуть приналежать юридичним або фізичним особам на правах власності.