Поняття суміжних прав

Суміжні права – певна новина в нашому законодавстві, що появилась із введенням приватних засад виконавської та іншої діяльності. Власне цей блок норм разом із іншими спеціальними законами слугує охороні прав виконавців, виробників фонограм та відерграм, організацій мовлення. За радянських часів і державної монополії на ці види діяльності та їх регулювання виключна на засадах трудового права особливої потреби в існуванні суміжних прав не було.

Безумовно, що здебільше суміжні права є логічним продовженням авторських прав, особливо у тому разі коли автор є одночасно і виконавцем, має свою власну студію запису. Проте стосовно об’єктів що не охороняються авторським правом чи строк правової охорони яких перебіг такий зв’язок є ледь вловимим і суміжні права мають самостійне значення.

Досі поняття суміжних прав та їх зміст не досить чітко виражене: інститут авторського права чи самостійний інститут права інтелектуальної власності. Відповідно до тлумачення ВОІС суміжні права розуміються як права, що надані для охорони інтересів виконавців, виробників фонограм, відеограм та організацій радіо- і телемовлення стосовно їх діяльності у зв’язку із публічним використанням творів авторів, всяких виступів артистів чи доведення до загального відома подій, інформацій, звуків чи зоображення[225]. Вони ще йменуються як примикаючими чи спорідненими правами і спричиняють аналогію із авторськими правами.

Зважаючи на їх зростаюче значення та власний механізм і зміст варто суміжні права розглядати як і інші в об’єктивному та суб’єктивному сенсі. Перше – система законодавства, яка регулював відносини стосовно виконання, виробництва фонограм та відеограм, програм (передач) мовлення, використання їх, охорони та захисту прав. Друге особисті немайнові права виконавців та майнові права виконавців та інших суб’єктів суміжних прав. У такому сенсі поняттям суміжні права охоплюються три груп прав: права виконавців, права виробників фоно-, відеограм та права організацій мовлення. Такий підхід дає відповідь про природу суміжних прав і змогу консолідувати масив нормативних актів.

Суміжні права характеризуються специфікою їх об’єктів, правовим становищем суб’єктів та змістом майнових прав, строком їх чинності (дії).

Об’єктами суміжних прав відповідно до ст. 449 ЦК незалежно без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження визнані:

виконання – є виконання ролі, спів, читання, декламування, гра на музичному інструменті, танцювання чи будь-який інший спосіб виконання твору літератури, мистецтва чи твору на­родної творчості, циркових, естрадних, лялькових номе­рів, пантомім тощо, а також диригуваннят музичних і музично-драматичних творів. Мова йде про фахове виконання як вид професійної діяльності і що здійснюється на відплатній основі. Здебільше мова йде про кваліфіковане виконання і публічне виконання — подання за згодою суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим спо­собом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присут­ні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час. Любительське чи аматорське виконання не підпадає під охорону суміжними правами, якщо законом не передбачено інше;

фонограми – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій);

відеограми – відеозапис на відповідному матері­альному носії (магнітній стрічці, магнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких ру­хомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що вхо­дить до аудіовізуального твору. Відеограма є вихід­ним матеріалом для виготовлення її копій;

програми (передачі) організацій мовлення – створена організацією мовлення програма (передача) чи на її замовлення та кошт іншою організацією.

В деяких країнах до об’єктів суміжних прав відносять захист звичайних фотографій, та інші види продукції: листи-послання, портрети, назви літературних та художніх творів тощо.

Суб’єкти суміжних прав поділяються на дві групи: первинні та похідні. Первинними суб’єктами як носіями основних суб’єктивних прав та юридичних обов’язків відповідно до ст 450 ЦК визнані:

виконавець — актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист.або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори на­родної творчості, циркові, естрадні, лялькові номе­ри, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музично-драматичних творів;

виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відпові­дальність за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків;

виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відпові­дальність за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим суп­роводом, так і без нього);

організація мовлення - організація ефірного мов­лення чи організація кабельного мовлення;, організація ефірного мовлення — телерадіоорга-нізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як влас­ного виробництва, так і виробництва інших органі­зацій) шляхом передачі в ефір за допомогою раді­охвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

До суб’єктів суміжних прав відносяться також й інші особи, які набули таких прав відповідно до закону чи договору: правонаступники, спадкоємці, вільні користувачі, володільці майнових прав, організації з колективного управління авторськими та суміжними правами тощо.

Відповідно до ст. 451 ЦК право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його здійснення. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її вироблення. Право інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення. Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може використовувати спеціальний знак, встановлений законом. Цей знак складається із латинської букви Р у колі – імені чи назви особи, якій належить суміжне право та зазначення року першої публікації фонограми чи відеограми.

Майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт
суміжних прав відповідно до ст. 452 ЦК є:

1) право на використання об'єкта суміжних.прав;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав належать відповідно виконавцеві, виробнику фонограми, виробнику відеограми чи організації мовлення, якщо інше не встановлено договором чи законом. Відповідно при передачі цих прав іншим особам вони переходять до них.

Використанням виконання є:

1) доведення виконання до відома публіки під час його здійснення;

2) записування (фіксування) виконання під час його здійснення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та передачі виконання за допомогою технічних засобів;

3) пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі;

4) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання;

5) оренда оригіналу чи примірника запису виконання;

6) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до записаного виконання з місця та в час, обраних нею.

Використанням виконання є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до специфіки окремих об’єктів суміжних прав встановлені правила їх використання. Так, використанням фонограми, відеограми є:

1) пряме або опосередковане відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі відеограми, фонограми;

2) продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

3) оренда оригіналу чи примірника фонограми, відеограми;

4) забезпечення засобами зв'язку можливості доступу будь-якої особи до фонограми, відеограми з місця та в час, обраних нею.

Використанням фонограми, відеограми є також інші дії, встановлені законом.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є:

1) здійснення (трансляція, ретрансляція) передачі (програми) організації мовлення;

2) записування (фіксування) передачі (програми) організації мовлення, якщо таке записування дає можливість сприйняття, відтворення та здійснення її за допомогою технічних засобів;

3) відтворення запису передачі (програми) організації мовлення;

4) представлення передачі (програми) організації мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату.

Використанням передачі (програми) організації мовлення є також інші дії, встановлені законом.

Відповідно до ст. 456 ЦК строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Такий підхід є універсальним і з характерним для законодавства інших країн.

Відповідно до специфіки окремих об’єктів суміжних прав законодавець встановив і спеціальні правила про строк чинності суміжних прав. Так, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограм, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесятії років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності па передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

Законом в окремих випадках можуть встановлюватися інші строки чинності суміжних прав.

Основне призначення суміжних прав – комерціалізація виконавської діяльності, а також діяльності радіомовлення та телебачення інших видів подібної діяльності.