Особисті немайнові та майнові права автора

Першим суб’єктом авторського права є саме автор. Автору належать особисті немайнові пра­ва і майнові права. Вони вказані у ст. 438 ЦК та ст. 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Слід звернути увагу, що ці статті текстуально не співпадають, що у подальшому неминуче призведе до необхідності забезпечення єдності у правовому регулюванні цих прав. До особистих немайнових прав автора відноситься:

1) вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного вико­ристання твору, якщо це практично можливо. При тому іменем автора ім'я автора є сукупність слів чи знаків, що іден­тифікують автора: прізвище та ім'я автора; прізви­ще, ім'я та по батькові автора; ініціали автора; псевдонім автора; прийнятий автором знак (сукуп­ність знаків) тощо;

2) забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як автор тво­ру бажає залишитись анонімом;

3) обирати псевдонім, зазначати і вимагати заз­начення псевдоніма замість справжнього імені ав­тора на творі і його примірниках і під час будь-яко­го його публічного використання. Псевдонім — вигадане ім'я, вибране автором чи виконавцем для позначення свого авторства. Такими є Леся Українка, Остап Вишня. Псевдонімом може слугувати й сценічне імя, наприклад, Ані Лорак, Руслана, Тая;

4) на недоторканність твору. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється уповноваженою на це автором особою. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.

Особисті немайнові права належать лише автору і не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

Згідно ст. 440 ЦК та ст. 15 Закону України „Про авторське право та суміжні права” до майнових прав віднесено:

1) право на використання твору.;

2) виключне право дозволяти використання твору.;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

При тому під використанням твору згідно ст.441 ЦК є його:

1) опублікування (випуск у світ). опублікування твору, фонограми, відеограми — випуск в обіг за згодою автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав виготовле­них поліграфічними, електронними чи іншими спо­собами примірників твору, фонограми, відеограми у кількості, здатній задовольнити, з урахуванням ха­рактеру твору, фонограми чи відеограми, розумні потреби публіки, шляхом їх продажу, здавання в майновий найм, побутового чи комерційного про­кату, надання доступу до них через електронні сис­теми інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати з будь-якого місця і у будь-який час за власним вибором або передачі права власності на них чи володіння ними іншими спосо­бами. Опублікуванням твору, фонограми, відеогра­ми вважається також депонування рукопису твору, фонограми, відеограми у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому примірника (копії) твору, фонограми, відеог­рами

Законом встановлено на загальному (ст. 411 ЦК), спеціальному (ч.3 ст.15 Закону України „Про авторське право та суміжні права” та окремому рівні (закони України „Про видавничу справу”, „Про друковані засоби масової інформації”, „Про телебачення та радіомовлення” інші) правила опублікування.

Опублікування здійснюється традиційними поліграфічними або електронними чи іншими способами примірників (тиражу) твору, фонограми, відеограми у обумовлені договором кількості (тиражах, випусках) з метою подальшого їх введення в комерційних оборот: для продажу, здавання в майновий найм, побутовий чи комерційний прокат (відео- кінофільми), надання доступу до них через електронні системи інформації таким чином, що будь-яка особа може його отримати доступ до нього з будь-якого місця і у будь-який час. Опублікуванням твору є депонування його рукопису у сховищі (депозитарії) з відкритим доступом та можливістю одержання в ньому за запитом зацікавлених осіб примірника (копії) твору.

Опублікування твору проводиться з дотриманням установлених правил та порядку. Воно повинно вказувати на видавництво та поліграфічне чи інше підприємство яке технічно здійснило таке опублікування.

Випуском в світ є також будь-які дії володільця авторських прав, які тягнуть, незалежно від способу, передачу права власності або права користування, або права розпорядження щодо примірників твору, які здійснюються вперше після відтворення або імпорту примірників;

2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі. Відтворення — виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь якій матеріальній формі, а також їх запис для тим­часового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер (ч.9 ст.1 Закону України „Про авторське право та суміжні права”, ч. 2 ст.1 Закону України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”).

Відтворення твору проводиться з урахуванням його можливої форми зовнішнього прояву (матеріалізації) та досягнень розмножувальної (копіювальної) техніки. Так відтворення є репродукування твору – факсимільне відтворення у будь-якому розмірі та формі одного або більше примірників оригінального твору або копій письмових та графічних робіт через їх фотокопіювання чи іншими засобами;

3) переклад. Слід зауважити, що це право у чинному законодавстві сконструйоване ненайкращим чином, що спричиняє можливість зловживання. Мова йде про те, що законодавець Законом України „Про авторське право та суміжні права” прирівняв переклад до похідного твору. Таким чином між абсолютним правом на використання через право на переклад і правом на створення похідного твору через переклад виникла колізія. Навіть за того що переклад повинен бути творчим видається що це право не відповідає духу абсолютного права якому не можу складати конкуренцію. До того у п.4 ч.1 ст. 441 ЦК законодавець не вказує переклад як різновид похідного твору. Тим самим він відмовився від такого різновиду і у подальшому зі спеціального закону повинен вилучити із ознак похідного твору творчий переклад на іншу мову.

Перекладом є відтворення засобами однієї мови художнього чи іншого твору написаного іншою мовою. Переклад надає інтерсуб’єктності твору – можливості з ним ознайомитися іншомовним читачам і тим підвищує можливості введення в комерційний оборот. Це право охоплює собою правомочності: самому перекласти свій твір на іншу мову; використати такий переклад одним із можливих способів; надати дозвіл на переклад оприлюдненого твору іншим особам, заборонити певним особам переклад свого твору у тім числі перешкоджати такому перекладу, звертатися за захистом своїх прав на переклад твору. Передача право на переклад здійснюється на підставі ліцензії – письмового договору автора, або інших осіб, яким належить авторське право. Здебільше ці відносини оформляються ліцензійним договором (невиключної ліцензії) між автором та перекладачем.

Переклади бувають: авторські – здійснені самим автором, авторизовані – випущені у світ за умови схвалення автором, дозвільні – здійснені з дозволу автора чи його правонаступників, проміжні – здійснені не з мови оригіналу, а з іншого перекладу.

Авторське право на твір та його переклад є самостійними правами і автор та перекладач не є співавторами твору. Автор не відповідає за якість перекладу, а перекладач – за зміст оригіналу. У той же час право на переклад має строковий характер – лише протягом чинності строків надання правової охорони авторським правам. Одночасно реалізація автором свого права на переклад твору на іншу мову перешкоджає можливості іншим особам здійснити такий переклад навіть після перебігу строків охорони авторських прав;

4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни здійснюються за тими ж правилами, що і переклад твору, але мають свою специфіку – в їх результаті створюється похідні твори. Похідним є твір, що є творчою переробкою іншого існуючого твору без завдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація, аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору). До похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуальних творів (ч.22 ст.1 Закону України „Про авторське право та суміжні права”).

Зазначені переробки не повинні шкодити охороні оригіналу твору, і водночас самим бути оригінальними, дотримуватися основної ідеї твору. Особливим видом переробки є модифікація твору — такі зміни комп'ютерних програм та баз даних, за винятком тих, які здійснюються з метою функціонування комп'ютерної програми чи бази даних на технічній базі користувача. Адаптацією твору є його пристосування або полегшення сприйняття звичайним споживачем, або публікою, що не має фахової чи іншої спеціальної підготовки. Аранжування – перекладення музичного твору, написаного для одного інструменту чи складу інструментів для іншого інструменту або іншого складу інструментів. Вона полягає у розписуванні партитур для окремих інструментів і буває розширеною чи звуженою, розрахованою на весь склад музичного колективу чи на його окремих виконавців: першої скрипки, першого саксофона тощо;

5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо, що здійснюється лише за дозволу автора або інших володільців авторського права. При тому в разі згоди на включення такого твору складовою частиною цей твір можу бути приведений до вимог (стилю) збірного твору. Це може бути здійснене самим автором, або упорядниками такого твору. У упорядника таких творів виникає авторське право на здійснений ними підбір та розташування творів і то за умови, що така робота визнана творчою (не чисто технічною чи механічною).

Включення твору включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо не позбавляє автора права на інше використання його твору. Проте видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників (наприклад наукових журналів чи збірок наукових праць та періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому, у тім числі й введенням їх у комерційний оборот. Відносини між автором та упорядником визначають договором між ними;

6) публічне виконання. публічне виконання — подання за згодою суб'єк­тів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим спо­собом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присут­ні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;

7) продаж, передання в найм (оренду) тощо, здавання у майновий найм — передача права користування і (або) володіння оригіналом чи примірником твору, фонограми, відеограми на пев­ний строк з метою одержання прямої чи опосеред­кованої комерційної вигоди;

8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Мова йде про діяльність, я що а підпадає під спеціальне правове регулювання яке здійснюється Главою Х Митного у кодексу України.