Час винайдення азбуки

Багато науковців вважають, що Константин склав азбуку ще в Константинополі, та тут навчив своїх помічників. Тут також почав він перекладати Єв. від Іоана (Апракос). Близько 886 року головні помічники Слов'нських Вчителів: Горазд, Наум, Климент, Ангелар, Сава - повернулися в Болгарію (Македонію, Албанію), принесли з собою книги та тут продовжили глаголичну писемність. Тому, саме тут, знаходимо найдавніші залишки глаголиці.

Відома також одна теорія, котра виводить походження глаголиці від секти богомілів, але вона побудована на досить хиткій основі. Так в глаголичних текстах ми не знаходимо жодних єресей, як також і вчення цієї секти. На протязі історії письма глаголицею зберігали як святиню, а коли вони б вони були пов'язані з єретиками то їх мали б спалити. Також відомий випадок коли глаголіти Сеньскої єпархії (Хорватія) в 1248 р. звернулися до папи Інокентія IV з проханням про потвердження глаголичного богослужіння, та як доказ наводили як творця своєї азбуки Св. Ієроніма. Папа прислав своє підтвердження, чого би ніколи не зробив коли б цю азбуку використовували єретики. Ще інша теорія пропонує нам як причину виникнення глаголиці - створення спеціального прихованого, секретного письма. Але вона ще менше заслуговує на увагу, проте відомі деякі окремі випадки, які в той же час не можуть доводити загальноприйнятого правила.

2. ЗАМІНА АЗБУКИ ТА РОЗВИТОК БОГОСЛУЖЕННЯ

2. 1. ЗАМІНА ГЛАГОЛИЦІ КИРИЛИЦЕЮ

В 1925 році болгарський історик Златарский спробував пояснити фрагмент який маємо в перекладі Никифорового Літописця вскоре який також перейшов потім у руські хронографи, - що від хрещення болгар до переложення книг літ 30, від сьомого собору 77, а від Адама 6406. Ця дата мала б відповідати року 893 -894.

В цих роках, вже давно не було в живих Свв. Братів. Якщо преложеніє книг означає переклад Св. Письма, тоді не зрозумілим стає зміст цього анахронізму. Златарский розуміє цей вираз двояко:

1. Він означає переклад Св. Письма та інших літургійних книг, який довершили учні Просвітителів.

2. Також означає заміну книг грецьких слов'янськими, як наслідок ануляції царем Симеоном офіційного значення грецької мови в Болгарії. Ця гіпотеза побудована на нетвердій основі, тому що про цілковите усунення грецької мови, за декретом Симона та народного собору в Преславі 893р., не може бути й мови. Оскільки: греків в Болгарській держава була досить значна кількість, та й самі болгари не могли б в тих часах провести заміну грецьких книг, тому що не було ще ні священицьких кадрів, ні достатньо багато самих книг (учні Свв. Братів провели в Болгарії сім років 886 - 893).Це можливо б було упровадити в життя на кінці царствування Симона, але не на початку. Ці докази значно розхитують теорію Златарського.

Голубінський доказував, що під преложенієм книг слід розуміти не переклад богослужебних книг, який був вже зроблений, а переклад Учительного Євангелія учнем Свв. Братів - єп. Константаном, та Шахматов спростував цю теорію. Проте, тут варто зауважити, друге значення слова Книга = буква. Якщо розуміти так, тоді вираз набирає зовсім нового значення.

Якщо ми в цьому новому значенні прочитаємо вищеподану фразу то вона буде означати: Від хрещення болгар до переміни (заміни) букв, пройшло 30 років (864-894). Тому, тут ми маємо хронологічну дату введення на місце глаголиці -кирилиці.

Якщо вірити Златарському, що одною з задач собору в Преславі 893 р., була націоналізація болгарської церкви, то для неї повинно б бути важливим, яким алфавітом користуватися. Не можемо не припустити, що було багато таких яким не подобалася глаголиця через її трудність. Найбільшу трудність вона повинна була б робити для священиків- греків, звиклих до своєї азбуки. Тому що клир був грецьким Симеону не лишалося нічого іншого, як внести на соборі 893 р. Компроміс - слов'янська мова стає державною, але письмо повинно лишитися грецьким (його характери). Це виглядає тим переконливішим, зважаючи на те, що сам Симеон отримав грецьку освіту. Приспособити грецькі літери до слов'янської мови не було трудним, маючи під руками глаголичну азбуку. Лишилося знайти особу яка б це могла зробити. І тут вибір мав би впасти на славного учня Методія - Климента.

Дійсно за цю думку маємо деякі свідчення, хоч і не пряме. Грецьке житіє величского єпископа, зберегло вістку, що Симеон негайно після свого вокняжіння закликав Климента з Кутмичевиці, що сталося на восьмому році його вчительства в цій області (893), тобто того самого року в якому був собор і Климент міг бути його учасником. Та після того один факт наводить на думку, що Климент не прийняв цю пропозицію. Саме те, що Климент після цих подій опинився не на столичній кафедрі, а був посланий єпископом на край держави в західну Македонію. Тут неподалік Албанії йому викрояна була Величська єпархія (або дебрско - белицька - згідно з Златарським). Це його призначення більше схоже на заслання ніж на нагороду за його працю, свідчить, що він попав в опалу. Можливо він захищав на соборі глаголицю, спонуканий пам'яттю про Св. Кирила. Подібно мав би поступити і інший учень Св. Кирила - Наум (один з "седмичисленників"), бо теж бачимо, що розділив долю Климента зайнявши його колишню кафедру в Македонії.

Проте знайшовся один з учнів, який мусів би погодитися взятися за цю справу, і ним був Константин пресвітер, молодший сучасник "седмичисленників".

Та недостатньо було лише скласти азбуку, треба було ще переписати нею всі книги. Ця робота мала б вестися на протязі всього періоду царювання Симеона як також і при сині його -Петрі. Тому глаголиця повиння би була існувати паралельно з кирилицею ще довго, не тільки в Македонії але й в східній Болгарії. Про це свідчать знахідки: Толкування Іполита на кн. Прор. Даниїла - східно -болгарський текст, писаний спочатку глаголицею та інші. Константин ставши єп. Преславським перевів в монастирі Св. Пантелеймона Чотири слова Атанасія Олександрійського проти аріян (бл. 906 р.), Учительне Євангеліє до якого додав Літописець вскоре, де і вставив напис про переведення книг (див. початок розділу 1. 6.) - дату реформи слов'янської азбуки. Велику роль відіграв випадковий збіг імен двох Константанів - Константина Філософа (Св. Кирила) та Константина єп. Преславського. Відомо, що в давні часи Св. Кирила почитали під його світським ім'ям. Пізніше, в історії ці два імені змішалися в одно. Переклади Константина Преславського приписувалися Св. Кирилу, так як це славне ім'я перейшло крізь століття, а інше розчинилося в ньому.

2. 2. РОЗПОВСЮДЖЕННЯ СЛОВ'ЯНСЬКОГО БОГОСЛУЖІННЯ

Завдяки переведеним книгам, богослужіння між слов'янами проводилося на рідній мові. Причина, що спонукала покликанню в Моравію Свв.Братів, була нібито в бажанні словян молитися не на латинській мові, а на власній. Знаючи, що папа ніколи не дозволить на відхід від традиції Латинської церкви, велико моравський князь мав, нібито, звернутися до греків, котрі б дозволили національне богослужіння. Проте, греки в тій порі, зовсім не мали подібного звичаю. Відомо, що в тих часах був принцип "трьох священних мов"- латинської, грецької та єврейської - котрі надавалися до богослужіння. Всі інші мови вважалися варварськими та зовсім не придатними для сакральних потреб. Таким чином, греки, так само як і латиняни, зовсім не бажали змінювати цю традицію. Так само як латиняни хотіли поширити свою мову на всі народи, греки хотіли поширити грецьку. Як приклад такого порядку, може служити грецька мова в богослужінні болгар. Оскільки ці міркування підривають в корені перше твердження, то історики схиляються до думки, що Свв. Брати самовільно прийшли до думки відступити від цієї традиції. В такому разі заслуга перекладу книг на слов'янську мову нероздільно належить їм самим. Тому вони є реформаторами в цій області. Відомі також палімпсести де грецьке письмо писане зверху по кириличному (не по глаголичному!), що аж ніяк не свідчить про любов греків до слов'янського письма. Так, в цей спосіб переписано ціле Ватиканське Євангеліє (X ст.).

Поясненням, чому морави звернулися до греків, може бути заключний політичний союз з греками, на противагу німецьке - болгарського союзу. На початку IX ст. Моравам вдалося, об'єднавши слов'янські землі та визволивши їх з під німецького володіння, створити свою державу. Звичайно, що німці намагалися повернути попередній порядок. Не виключено, що вони могли використовувати Церкву та місіонерів в своїх політичних цілях. Тому політичний союз мав би породити церковний. Все це судження, між тим йде всупереч Житія Константина (Панонського).

З Панонії дуже рано перенесено було письмо та богослужіння в Хорватію та Далмацію. Подорож братів в Рим мала б проходити по цих територіях. Про подорож в Далмацію згадує в своєму листі папа Іоан VIII (879). Після приходу угорців та завоювання ними Панонії її мешканці мали б утікати на південь, на хорватські території. Тут хорватська глаголиця мала б бути спрощеною та приспособленою до місцевого діалекту, в наслідок чого пропали носові звуки. В Угорщину кирилиця проникла, як здається з Константинополя, та якщо не раніше, то коло 1000 р. при королі Стефані. Звідси Прокопій міг перенести її в Чехію, якщо він дійсно писав кирилицею?

Покорення болгар греками (970 та 1019 рр.) довершило тут перемогу кирилиці над глаголицею. Тому глаголиця лишилася на землях підвладних Римському престолу. Дойшов до нас прекрасний пам'ятник ранньо - слов'янського періоду - літургія Св. Петра на глаголиці. Також, за свідченнями Методієвої легенди вона була відома ще в Моравії.

Також постало два ізводи Св. Письма - глаголичний та кириличний. Свв. Брати попали в середовище де стикнулися три діалекти - болгарський, словацький та моравський. Тому вони повинні були вживати в перекладах слова місцевого діалекту. Звідси переклади ці перейшли до Болгарії разом з учнями Свв. Братів. Від болгар книги перейшли на Русь, після її хрещення. Про це запозичення книг руські літописи не кажуть жодного слова. Після того як книги попали на Русь ніхто їх не перекладав, так само як не переклали їх і серби, що теж їх взяли у болгар. Проте мова богослужбових книг не може вважатися руською. Вона несе в собі багато болгаризмів, що і дає право декому стверджувати, що мова ця (церковно - слов'янська) має особливі слова та вирази, що дуже личать богопочитанню, бо не можуть застосовуватися в повсякденному житті. Тому й не можуть застосовуватися, бо вони є словами які походять з іншого середовища, належать до іншого діалекту. Так, наприклад: Господь - коли б мало бути Господин, так як у поляків, чехів, англійців, французів, італійців, і інші.

1-4

АНДРІЇВСЬКА ЛЕГЕНДА