Ембріогенез. Поняття про провізорні органи

Гаструляція у людини здійснюється у дві фази. Перша фаза передує імплантації або йде в процесі її, тобто відбувається на 7-му добу, а друга фаза починається тільки на 14-15 добу. У період між цими фазами активно формуються позазародкові органи, що забезпечують необхідні умови для розвитку зародка. До них належать:

· жовтковий мішок - бере участь у живленні і диханні ембріона до 7–8-го тижня, а потім піддається зворотному розвитку;

· алантоїс - бере участь в утворенні плаценти та пупкового шнура. Має густу сітка кровоносних судин, завдяки яким здійснюється газообмін зародка з зв'язок з організмом матері;

· амніон - формує амніотичну оболонку, яка перетворюється на заповнену рідиною амніотичну порожнину. Головна функція полягає у виробленні амніотичної рідини. Вона створює необхідне для розвитку зародка водне середовище, забезпечує плід поживними речовинами, виконує захисну функцію, амортизуючи можливі струси та удари, а також попереджуючи потрапляння до плода шкідливих агентів;

· алантоїс (не досягає значного розвитку, але має значення у забезпеченні дихання і живлення зародка на перших етапах розвитку. На 2-му місяці ембріогенезу алантоїс редукується);

· пупковий канатик (забезпечує ембріон поживними речовинами та оксигеном, перешкоджає проникненню шкідливих агентів з плаценти до ембріона, виконуючи таким чином захисну функцію);

· хоріон (або ворсинкова оболонка, проникає в слизову оболонку матки і разом з нею утворює плаценту);

· плацента (орган, що утворюється під час вагітності й забезпечує зв’язок між організмом матері і плодом. Плацента виконує:

- трофічну,

- депонуючу,

- дихальну,

- екскреторну (для плода),

- ендокринну,

- захисну (включаючи імунний захист) функції.