Екологія як наука. Предмет, завдання, методи екологічних досліджень. Екологічні фактори

Екологія відносно молода біологічна наука. Термін «екологія» вперше введений німецьким природо­дослідником Е. Геккелем у 1866 році для позначення загальної науки про від­носини організмів із навколишнім середовищем.

Отже, екологія — це наука про взаємозв'язки живих організмів та їхніх угруповань між собою та довкіллям, про структуру і функціонування надорганізмових систем.

Головним завданням екології є: встановлення закономірностей взаємо­зв'язків між організмами, їхніми угрупованнями та умовами довкілля; дослі­дження структури та функціонування угруповань організмів; розроблення ме­тодів визначення екологічного стану природних і штучних угруповань; спо­стереження за змінами в окремих екосистемах та біосфері в цілому, прогнозу­вання їхніх наслідків; створення бази даних та розроблення планування госпо­дарської і соціальної діяльності людини; застосування екологічних знань у справі охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.

Предметом екології є різноманітність і структура зв'язків між організ­мами, їхніми угрупованнями та середовищем існування, а також склад і зако­номірність функціонування угруповань організмів: популяцій, біогеоценозів, біосфери в цілому.

В екології використовуються три основні групи методів: спостереження, експеримент і моделювання. Спостереженння передбачає невтручання в природний плин подій. Звичайно, на практиці певне втручання є необхідним, але вимушеним (кільцювання, мічення тощо). Одним із прикладів найбільш високоорганізованих польових досліджень є програми комплексного екологічного моніторингу. Експеримент передбачає свідоме втручання в природний хід процесу з метою з’ясування функції відгуку системи на той чи інший вплив. Досить поширеним є поділ експериментів на польові та лабораторні. Перші в переважній більшості випадків належать до практично неконтрольованих. В лабораторних умовах є змога контролювати ті чи інші параметри й фактори.

Екологічні фактори – це всі компоненти довкілля, що впливають на живі організми та їхні угрупування. Залежно від природи та особливостей дії екологічні фактори поділяють на абіотичні, біотичні та антропогенні.

Абіотичні фактори – це компоненти та властивості неживої природи, які прямо чи опосередковано впливають на організми (температура, вологість, світло, тиск, сніговий покрив, рух повітряних мас).

Біотичні фактори - у природному середовищі на кожен організм або групу організмів діють не тільки абіотичні чинники, але живі істоти, які є невід’ємною частиною середовища проживання і відносяться до категорії біотичних чинників.

Антропогенні фактори - це різні форми господарської діяльності людини, що змінюють стан середовища існування різних видів живих істот, в тому числі і людини (технічні перетворення і руйнування природних систем, вичерпання природних ресурсів, глобальні кліматичні впливи).