Основи медичної паразитології. Тип Найпростіші

Найпростіші - одноклітинні тваринні організми, налічують понад 65000 видів, багато з яких паразити.

Будова: тіло найпростіших складається із цито­плазми, ядра і клітинної мембрани; цитоплазма диференційована на зернис­ту рідку ендоплазму і більш в'язку склоподібну ек­топлазму; в ній знаходяться органели загального і спеціального призначення. Органели загального при­значення забезпечують життєдіяльність організму і притаманні будь-якій клітині. Органелами спеціаль­ного призначення є скоротливі вакуолі, що беруть участь в осморегуляції і виділенні рідких продуктів обміну речовин, травні вакуолі, органели руху: псевдоподії, джгутики, війки. Між джгутиком і тілом найпростіших може знаходитися виріст цитоплаз­ми - ундулююча мембрана, що є додатковою органелою руху; кількість ядер може бути від одного до декількох (однакові чи різні за формою і функцією).

Дизентерійна амеба - збудник амебіазу (амебної дизентерії).

Географічне поширення: зустрічається повсюдно, частіше у країнах з тропічним і субтропічним кліматом (Індія, Північна і Центральна Африка, Південна Америка).

Морфологія: паразит існує у трьох формах.

Ø Тканинна вегетативна форма (forma magna). Розміри 20-40 мкм, дуже рухома. Цитоплазма чітко розділена на дрібнозернисту ендоплазму і склоподібну ектоплазму. Ядра в живої амеби не видно. Живиться еритроцитами, які можна побачити в ендоплазмі. Виділяє протеолітичні ферменти, патогенна.

Ø Просвітна вегетативна форма (forma minuta). Розміри 15-20 мкм. Рух більш слабкий, ніж у forma magna, поділ на екто- й ендоплазму відбувається тільки при утворенні псевдоніжок. Живиться бактеріями, часточками їжі. Розмножується поділом.

Ø Циста. Нерухома, 8-15 мкм в діаметрі, безбарвна, покрита товстою оболонкою. Зріла циста містить 4 ядра, які добре помітні при фарбуванні розчином Люголя. Можна побачити хроматоїдні тіла (містять РНК і протеїн) у вигляді коротких паличок із заокругленими кінцями і включеннями глікогену.

Життєвий цикл. Інвазійна форма - циста. Механізм передачі фекально-оральний. Цисти потрапляють в організм здорової людини з забрудненою їжею, водою, із брудних рук. Механічними переносниками можуть бути мухи і таргани. У кишківнику оболонка цисти розчиняється, ядра поділяються навпіл, із кожної цисти утворюється 8 просвітних форм, що є сапрофітами. За деяких умов, поки недостатньо з'ясованих, просвітня форма переходить у патогенну тканину форму (forma magna). Виділяє протеолітичні ферменти і проникає у стінку кишки (локалізація – всередині стінки товстої кишки), де живиться еритроцитами, викликає утворення виразок. Основне джерело зараження навколишніх - здоровий цистоносій і хворий на амебіаз у період видужання, в яких цисти виділяються у великій кількості.

Патогенна дія: утворення мікроабсцесів стінки кишківника при проникненні амеби, після прориву яких виникають виразки різного розміру подразнення нервових закінчень стінки кишки, що викликає гіперперистальтику і гіперсекрецію слизової оболонки; руйнування стінки кровоносних судин при поглибленні виразки, а як наслідок, кровотеча і розповсюдження з течією крові паразита в печінку та інші органи; перфорація виразки призводить до перитоніту.

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, мит­тя рук перед їжею та після відвідування вбиралень; боротьба з мухами, тарганами; використо­вування в їжу митих овочів та фруктів, вживання кип'яченої води.