Основні напрямки макроеволюції

Макроеволюція - це еволюційні процеси, що приводять до виникнення надвидових таксонів (одиниць): родів, родин і аж до царств. В природі реально існують лише види. Надвидові категорії ввела людина на підставі ступеня споріднених видів. Тому окремих механізмів макроеволюції не існує, а різноманітність видів виникає внаслідок пристосувань їхніх предків до різних умов довкілля. Це явище називається адаптивною радіацією, що вібувається у формі дивергенції - явище розходження ознак у нащадків як наслідок пристосувань особин предкового виду до різних умов довкілля.

Напрямки макроеволюції:

· біологічний прогрес – проявляється такими ознаками як збільшення чисельності популяцій, розширення ареалу, утворенння нових підвидів і видів в межах певної групи. Біологічний прогрес характерний для комах, молюсків, птахів, ссавців, покритонасінних.

· біологічний регрес - зниження пристосованості, чисельності, скорочення ареалу, вимирання певної групи. Прикладом біологічного регресу є вимирання хоботних. Нині їх залишилось лише два види: африканський та індійський слон.

Докази макроеволюції:

· Аналогічні органи – подібні за будовою органи видів різного походження, що виконують однакові функції.

· Гомологічні органи - однакові за будовою органи різних видів, що мають спільне походження (корінь та його видозміни; передні кінцівки - нога, крило, рука у хребетних тощо).

· Рудименти - недорозвинені чи спрощені органи у видів порівняно з предками (очі у крота, апендикс та хвостові хребці у людини).

· Атавізми - поява в окремих представників виду рис, властивих предкам (поява хвоста, волосся по всьому тілу, додаткові молочні залози).

· Палеонтологічні знахідки - викопні рештки живих істот; відбитки, окам'янілості.

· Ембріологічні - біогенетичний закон: "Онтогенез є коротке повторення філогенезу" (Ф.Мюллер і Е.Геккель).

Шляхи реалізації еволюції:

· ароморфози - зміни, що підвищують організацію організмів; стрибки в розвитку. Через них виникають нові класи, типи: поява щелеп у хребетних; квітки у покритонасінних тощо;

· ідіоадаптації - зміни, які не підвищують рівень організації, а пристосовують вид до даних умов життя. До них належать наприклад: різні ротові органи комах, різна будова квіток покритонасінних;

· загальна дегенерація - зміни, які пов'язані із спрощенням організації, але вони сприяють кращій пристосованості. Ці спрощення приводять до біологічного прогресу виду. Наприклад у стьожкових червів втрата травної системи, редукція органів чуття, дихальної системи сприяє їх адаптації до паразитичного способу життя.