У VIII в. відбувається формування феодального суспільства. Незабаром було сформована Священна Римська Імперія, яка проіснувала до 1806

У 1861 році утворилося Італійське Королівство. Майже всі Італійські території були об'єднані, у січні 1861 року був вибраний загальноіталійський парламент, а 17 березня того ж року король Сардінського королівства Віктор Еммануїл II (1820-1878) був проголошений королем Італії.

Перед знов створеною італійською державою встало завдання — завершити об'єднання країни з подальшим приєднанням до неї Венеції і Риму. У 1866 році Італія вступила в австро-пруськую війну на стороні Пруссії, внаслідок чого, згідно з Віденською мирною угодою (3 жовтня 1866 року), Венеція перейшла до Італії. У 1867 році Гарібальді здійснив похід на Рим, який був тоді столицею Папської області, але потерпів поразку. Лише 20 вересня 1870 року загону гарібальдійців і королівським військам вдалося зайняти Рим. Світська влада Папи була повалена. У 1871 році Рим був проголошений столицею Італії. Створення італійської національної держави було завершене.

Після об'єднання країни почався прискорений розвиток капіталізму в Італії. Завершився процес створення загальнонаціонального ринку. Закладалися основи промисловості. Саме у ці роки почав посилюватися розрив між промисловою Північчю і сільськогосподарським Півднем країни. Це, у свою чергу, привело до масової еміграції населення з південних районів Італії в північні, а також за межі країни: до Північної Африки, Південної Америки, США.

В царині зовнішньої політики італійський уряд вів вельми агресивний курс, Італія вступила в боротьбу з Францією за території в Північній Африці. У 1888-1890 роках був встановлений протекторат Італії над частиною Сомалі і Абіссінії (Ефіопії) в Східній Африці. Проте італо-абіссинська війна 1895-1896 рр. завершилася повним розгромом Італії.

У 1911 році Італія почала війну з Туреччиною, в результаті якої Італія змогла значно укріпити свої стратегічні позиції в середземноморському регіоні. Плюс було проведено ряд реформ, направлених на зміцнення економіки Італії.

Під час Першої світової війни італійський уряд на чолі з Антоніо Саландра (1853-1931) вирішив підтримати Антанту. А у післявоєнний період, до влади в країні приходить профашистський ідеолог Беніто Муссоліні. Логічно, що у 1936 році уряд Італії підтримав генерала Франка в Іспанії. У тому ж році в Берліні була оформлена т.з. «Вісь Берлін-Рим». Подальше зближення фашистської Італії і гітлерівської Німеччини відбулося в 1937 році, коли Італія приєдналася до «Антикомінтернівського пакту», а потім вийшла з Ліги Націй.