Привід і початок громадянської війни. Бойові дії в 1861- 1862 pp

Обрання А. Лінкольна президентом стало приводом для заколоту в рабовласницьких штатах. Вісім рабовласницьких штатів, не змирившись із втратою політичної влади, оголосили про відділення від США. Вони створили конфедерацію з центром у Річмонді та обрали президентом плантатора Джеферсон Девіса. Заколотники оголосили, що керуватимуться переконанням: "Рабство - нормальне становище для негрів".

Після вступу Лінкольна на посаду президента війська конфедерації 12-13 квітня 1861 р. обстріляли та захопили форт Самтер біля Чарльстона.

15 квітня Лінкольн оголосив про набір ополчення чисельністю 75 тис. осіб. Так почалася громадянська війна - війна між громадянами однієї держави.

Бойові дії з боку федерального уряду розгорталися дуже повільно. Це дало змогу армії Півдня, якою керував талановитий генерал Р.-Е. Лі, здобувати одну перемогу за одною. У червні 1861 р. конфедерати ледь не захопили Вашингтон. Столиця США стала прифронтовим містом.

Початок війни супроводжувався патріотичним піднесенням. Як до армії Півдня, так і до армії Півночі вступало багато добровольців. Стратегічний план ведення війни передбачав блокування території конфедерації та поступове стискання кільця оточення. Цей план дістав назву "Анаконда". Перебіг бойових дій 1862 р. виявив його хибність. Розтягненість військ Півночі на тисячі кілометрів не давала можливості концентрувати їх у достатній кількості та в потрібному місці.

У 1862 р. бойові дії розгорнулись одночасно на двох фронтах: у басейні р. Міссісіпі та у Віргінії. Флот Півночі заблокував узбережжя конфедерації, перешкоджаючи ввезенню спорядження і зброї та вивозу бавовни, інших експортних культур. Бойові дії не були успішними для Півночі, попри успіхи генерала У. Гранта в басейні р. Міссісіпі і захоплення Нового Орлеана. Конфедерати завдали три поразки янкі у Віргінії та, завдяки створенню броненосного флоту, прорвали морську блокаду.

Невдачі й затягування війни остаточно переконали президента США Лінкольна в необхідності вжиття радикальних заходів. У 1862 р. було прийнято низку законодавчих актів, після чого конституційний характер війни (за єдність країни) змінився на революційний (за радикальні перетворення).