IX—XV століття

У 860-ті роки князівський рід Багратіди об'єднав більшу частину вірменських земель і повалив владу Арабського халіфату. Було створено Анійського царства - саме велике і потужне феодальна держава древньої Вірменії [39]. Спочатку до складу царства входили деякі території Південної Вірменії, пізніше від нього відійшли. У 908 році утворилося Васпураканское царство, у 963 році - Карсський царство, у 970 - Сюнікський царство, і в 978 році - Ташир-Дзорагетское царство, що перебували у васальних відносинах з родом Багратіди. З 961 року столицею царства було місто Ані, нині знаходиться на території Туреччини. У центрі Анійського царства знаходилася Ширакський область, розташована в басейні річки Ахурян. У 1045 року Візантія завоювала Ані і Ширакський область. Анійського царство припинило своє існування. У 1064 році велика частина вірменських земель (за винятком Сюніка і Ташир-Дзорагетского царства) була завойована турками-сельджуками, а протягом послідував десятиліття візантійці знищили останніх представників династій Багратидов і Арцрунідов. У 1072 році династія Шеддадідов отримала від сельджуків в васальне володіння колишнє Анійського царства, утворивши Анійського емірат. У XII столітті, за часів правління грузинської цариці Тамари, вірменські землі увійшли до складу посилився Грузинського царства, в першій половині XIII століття зазнали нашестя монголів, пізніше - армій Тамерлана. У результаті багатовікових іноземних навал вірменські землі опинилися заселені тюркськими кочовими племенами. З 1410 року вони увійшли до складу огузского племінного союзу Кара-Коюнлу зі столицею в Тебрізі. Ще через півстоліття все володіння Кара-Коюнлу відійшли новому племінного союзу кочівників - Ак-Коюнлу. Паралельно протягом XIII-XIV століть у Вірменії відбувався процес поступового витіснення вірменської знаті прийшлої військово-кочовий знаттю - монгольської, тюркської та курдської. Місцеве населення, піддаючись грабіжницьким набігам кочових племен, був змушений вибирати між винищенням, рабством і масовою еміграцією в сусідні країни. В ході набігів знищувалися і разграблять продуктивні сили і пам'ятники матеріальної культури.