Концепція сталого розвитку

Людський розвиток визначається ООН як процес розширення можливостей вибору. Водночас цей процес передбачає збільшення вкладень у людський капітал через освіту, охорону здоров'я, ство­рення сприятливого середовища (економічного, політичного, еколо­гічного) і збільшення віддачі людського капіталу. У глобальному ро­зумінні потрібна інтеграція всіх країн світу в єдине співтовариство і всіх людей в єдину спільноту в межах кожної держави на принципах загальнолюдських цінностей.

Хоча людський розвиток і соціальна інтеграція суспільства базу­ються на економічній основі, вони не зумовлюються економічним зростанням, а швидше репрезентують частково незалежний від тех­нічного та економічного розвитку й державних витрат вимір прогре­су. Його можна досягти, не збільшуючи видатки, а лише реструкту-ризуючи їх. Зміна пріоритетів у видатках примножує їх соціальний ефект. Забезпечення доступності таких соціальних благ, як неперер­вна освіта й професійна підготовка, лікування хвороб та їх профілак­тика, сприятливі умови для створення сім'ї та виховання дітей, спри­яння неурядовим організаціям і громадським ініціативам, забез­печення рівних можливостей і ліквідація всіх форм дискримінації, підтримання прийнятного рівня доходу — ось найефективніші на­прямки соціальної політики.

Людський розвиток має бути сталий. Це означає таке викорис­тання ресурсів, що задовольняє потреби існуючої генерації і не поз­бавляє такої можливості прийдешні покоління. Отже, провідною ідеєю сталого розвитку є мінімізація обмежень можливостей або максимізація майбутнього вибору. Це не означає, що сучасні по­коління мають залишити світ у тому стані, в якому він є — це немож­ливо і не бажано; це означає лише, що вони повинні враховувати як використані ресурси, так і нові ресурси й людські можливості, які залишать після себе, у тому числі нові технології, потенціал техніч­них і соціальних інновацій, а також нематеріальний соціальний ка­пітал організаційних форм, нормативів, зв'язків, моралі тощо.

Рівні можливості розвитку послідовних поколінь є центральним питанням сталості. Сталий розвиток не вимагає жертовності сучас­них поколінь в ім'я прийдешніх, оскільки використання наявних ре­сурсів має компенсуватися продукуванням нових і відновлюваних ресурсів. Крім того, інтенсивне використання наявних ресурсів сприяє збільшенню нових знань та інших можливостей людини, які передаються наступним поколінням, аніж їх вичерпуванню. Кожне покоління має передати наступному принаймні той самий потенціал здоров'я, добробуту й творчих можливостей, який успадкував від попереднього покоління.

Контрольні питання

1. Як право на соціальний захист трактує Конституція України?

2. Охарактеризуйте комплекс заходів системи соціального захисту.

3. Мета соціального захисту. Чому вона має неоднозначне трактування?

4. Як співвідносяться соціальна політика і соціальна безпека?

5. Як співвідносяться соціальна політика і соціальний захист?

6. Наведіть приклади активної і пасивної спрямованості соціального захи­сту.

7. Чим соціальний захист відрізняється від соціального забезпечення?

8. Яку роль у розвитку соціального захисту відіграла церква?

9. Чому держава переслідувала жебраків?

10. Соціальний захист в Україні за часів козаччини.

11. На яких принципах грунтувалася система соціального захисту у XVIII-XIX ст.?

12. Причини формування сучасної системи соціального захисту.

13. Принципи, на яких грунтується нова система соціального захисту.

14. Мотиви створення МОП і її роль у глобалізації соціального захисту.

15. Роль складових системи соціального захисту і його напрямки.

16. Роль недержавних організацій у системі соціального захисту.

17. Основні сучасні проблеми соціального захисту в розвинених країнах світу.

18. Чому соціальний захист набирає глобального характеру?

19. В яких формах виявляється глобалізація соціального захисту?

20. Концепція сталого розвитку.