Глобалізація соціального захисту

На сучасному етапі світового економічного розвитку соціальний захист, що раніше трактувався і практично здійснювався в межах ок­ремих країн, набирає наднаціонального та транснаціонального ха­рактеру. Це сталося з кількох причин. Економічна конкуренція між державами змушує їх скорочувати кошти на соціальний захист з ме­тою підвищення конкурентоспроможності (соціальний демпінг), якщо не створено наднаціональних чи глобальних регуляторів, що покликані протидіяти цьому. Міжнародний міграційний тиск зму­шує перерозподіляти доходи між країнами, щоб запобігти політич­ним наслідкам масових міграцій. Спільність ринків капіталу та праці сприяє виникненню наднаціональних органів, що забезпечують на наднаціональному рівні захист громадянських прав, які заперечу­ються або ігноруються на національному рівні.

Наднаціональний характер соціального захисту набирає при­наймні дві форми: наднаціональний перерозподіл доходів і надна­ціональне правове регулювання.

Однією з форм наднаціонального соціального захисту є міжна­родний перерозподіл доходів. На субглобальному рівні цей принцип ефективний у Європейському Союзі, коли фонди цієї та інших організацій забезпечують певний рівень підтримки бідніших регіонів за рахунок заможніших. Це ще раз доводить тотожність підходів дослідників процесів розвитку і тих, хто наголошує на необхідності створення глобального рівня управління. У щорічній доповіді ООН "Людський розвиток" декларується: "Людське суспільство дедалі більше набуває глобального виміру. Рано чи пізно воно створить глобальні організації, які забезпечать (...) систему прогресивного оподаткування (від багатих до бідних націй) (...), яку підтримує ООН". Передумовою глобалізації перерозподілу доходів є не лише загальнолюдський прогрес, а й загроза соціальним інтересам висо-корозвинених держав з боку бідніших націй (через нелегальну мігра­цію, виготовлення і контрабанду наркотиків, небезпеку глобальних екологічних катастроф тощо).

ПО

Іншою формою наднаціональної та глобальної соціальної політи­ки є наднаціональне правове регулювання, що передбачає приєднан­ня до конвенцій і виконання рекомендацій МОП та інших міжнарод­них організацій і формування на цій основі національного законо­давства, що регулює соціальний захист.