Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва

Крупні підприємства, які функціонують у сфері масового ви­робництва, являються стрижнем будь-якої сучасної розвинутої економіки. Так, у США, Західній Європі або Японії, вони скла­дають не більше 1-2% від загальної кількості фірм, але створю­ють від одної третини до половини валового національного про­дукту цих країн і випускають більше половини всієї промислової продукції.

Як правило, дорогих товарів надвисокої якості або деше­вих і поганих продуктів збувається суттєво менше.

Завдяки діяльності крупних фірм були досягнуті значні ре­зультати в галузі науково-технічного прогресу. Зокрема, різко підвищилася продуктивність праці, знизились затрати вироб­ництва. Такі результати були досягнуті завдяки економії на мас­штабах виробництва

Спираючись на низькі витрати, крупні підприємства можуть встановлювати привабливі ціни. Але справа не тільки в цінах. Ті ж кошти, як і крупне підпри­ємство витрачає на здешевлення товару, воно може витратити на підвищення якості або покращення сервісу за попередньою ціною. Адже, разом з якістю зростає цінність товару для спожива­ча, зростає і запас конкурентоспроможності.

Важливого значення в рамках силової стратегії набуває асор­тиментна політика. В більшості крупні підприємства пропону­ють повний асортимент найбільш популярних різновидів товару. Але ціна більш якісного товару не повинна бути надто високою

для масового споживача.

Крупні фірми, які виробляють товари масового споживання, застосовують стратегію придушення конкурентів. Як правило, найбільша фірма лідирує на ринку із значним відривом від інших. Це такі фірми як "Даймлер-Бенц" — піо­нер світового автомобілебудування, найбільша фірма ФРН; трійця "анілінових королів" кінця 19 початку 20 ст. — німецькі фірми "БАСФ", "Байер" та "Хехст", американський концерн "Дженерал електрик".

Такий феномен стабільності провідних корпорацій А. Чандлер пояснює "перевагою" першого ходу".

У масовому виробництві співіснування двох майже рівних фірм малоймовірно — одна з них виявиться сильніше і займе міс­це лідера, а друга буде відтиснена на другі ролі.

Зі світового досвіду відомо, що виникнення крупного під­приємства можливе лише на базі крупномасштабних інвестицій.. Для досягнення успіху крупна корпорація повинна здійснити взаємозв'язані інвестиції в трьох напрямках:

створення крупного виробництва;

створення загальнонаціональної ( а потім і інтернаціональної ) збутової і маркетингової мережі;

створення дієздатного управлінського апарату.

Компанії, якій вдається першою в своїй галузі вирішити всі три інвестиційні задачі одержує перевагу першого ходу.: Слідом за масштабними інвестиціями, коли компанія перетворюється на гіганта, наступає етап швидкого зростання. Особливості позицій цих компаній на ринку пов'язані з технічними та організаційними перевагами у важливому і перспективному сегменті ринку.

Крупні фірми часто застосовують тактику, яка одержала спе­ціальний термін — тактика "спритного другого".

Суть цієї тактики полягає в тому, що фірмі зовсім не обов'яз­ково бути першою для того,щоб одержати від нововведення найбільший зиск. Треба мати на увазі, що відкриття стає комерційне вигідним лише при масовому тиражуванні і застосуванні в різних

галузях.

В результаті спостережень над довгочасними змінами найбільших корпорацій встановлені деякі закономірності, які ха­рактеризують їх типову "лінію життя":

1) Нові крупні фірми частіше всього з'являються в нових га­лузях або підгалузях, а у міжнародному масштабі — в нових кра­їнах, які динамічно розвиваються.

2) Компанії— невдахи не деградують, а зникають зовсім в ре­зультаті захоплення більш потужнім конкурентом.