Європейський Союз

Прикладами розробки і реалізації комплексних програм із підвищення конкурентоспроможності національних економік на міжнаціональному рівні є ініціативи Європейського Союзу. Рекомендаційний характер носять Зелені Документи Європейської комісії, які пропонують ініціативи у вузьких сферах (фінансові послуги, інновації тощо). Значна увага приділяється макроекономічному середовищу, яке розглядається з точки зору дефіциту державного бюджету, рівня відсоткових ставок по інвестиціях, характеру грошової політики та очікуваної інфляції. Підкреслюється вплив цих показників на розв’язання проблем безробіття і недостатньо високих темпів економічного зростання. Для урядів держав-членів ЄС визначається наступна мета — сприяти росту зайнятості внаслідок структурної політики, націленої на підвищення гнучкості національних економік, ефективності ринку праці, вдосконалення державного регулювання та забезпечення вітчизняним фірмам доступу до закордонних ринків зі значним потенціалом зростання, стабільною грошовою і бюджетною політикою, які стимулюють високий рівень нагромадження коштів та якості життя населення.

Значну роль у підвищенні конкурентоспроможності Євросоюзу відіграє конкурентна політика для підвищення стабільності європейської промисловості. Ефективна конкурентна політика забезпечує оптимальний розподіл ресурсів і сприяє формуванню вигідних умов для інновацій і технічного поступу в рамках спільного ринку.

Велику увагу Єврокомісія приділяє проблемі злиттів і поглинань. З огляду на величезний діапазон міжнародних угод про злиття, комісія прийняла низку заходів, спрямованих на деталізацію правил. Були встановлені кількісні параметри значних злиттів; запропоновано повідомляти комісію про передбачувані злиття, що перевищує норми; затверджений конкретний перелік угод про співробітництво, котре не стосується картельних угод, що розчленовують ринки, і т. д.

З відкриттям ринку державних замовлень на початку 90-х років було прийнято кілька директив, що визначають правила державних закупівель у різних галузях (промисловість, транспорт, телекомунікації), включаючи відкритий і рівний доступ усіх компаній до укладення й виконання контрактів по державних закупівлях.

Японія

Надзвичайно важливий досвід ефективної державної політики японського уряду, зорієнтованого на «планово-раціональний» її аспектУрядова політика в Японії реалізується, здебільшого, через Міністерство міжнародної торгівлі та промисловості, а також — Міністерство фінансів. Основною метою економічної політики Японії було збільшення експорту через обмеженість ресурсної бази. Із цією метою підприємства пріоритетних галузей отримували низку експортних субсидій, а серед розмаїття заходів особливого значення надавали низьким відсоткам по кредитах та прискореній амортизації (пропорційно до зростання обсягів експорту). З часом, визначались пріоритетні галузі, які отримували допомогу від уряду. Така допомога передусім спиралась на фінансові заходи.

З метою надання національним компаніям можливості підняти свою конкурентоспроможність у порівнянні з конкурентами, мали місце як прямі заборони доступу іноземних компаній на національний ринок і практика контролю за обігом іноземної валюти, так і обмеження на інвестування та власність.

За сучасних умов якість продукції стала вирішальним показником міжнародної конкурентоспроможності, а управління якістю — мірою успіху будь-якої країни в економічній сфері. Досвід Японії в досягненні випуску високоякісної продукції став однією із складових «економічного дива» та підвищення конкурентоспроможності країни. Однією із передумов підвищення міжнародної конкурентоспроможності Японії була виважена макроекономічна політика. Уряд протягом багатьох підтримував років бюджетний профіцит, стимулював високу норму заощаджень громадян, отримуючи, як наслідок, низьку вартість позичкового капіталу. Для сприяння розвитку окремих галузей, стимулювався попит на нову продукцію на ранньому етапі. Перш за все, необхідно підкреслити високу конкурентоспроможність японської робочої сили, її творчість та продуктивністьДослідники вважають, що найбільший внесок в економічне зростання Японії та підвищення її конкурентоспроможності, здійснили системи виробничого менеджменту, що полягає у спрямованості на підвищення ефективності внаслідок співробітництва, а не конкуренції. У цьому зв’язку характерні системи «точно в строк»,

«тотального контролю якості».