Альтернативна вартість та альтернативні рішення

Поняття альтернативної вартості (opportunity cost) є основоположним для проведен­ня аналізу витрат і вигід. Більше того, виз­начальною рисою різних економічних сис­тем є те, яким чином враховується альтер­нативна вартість при прийнятті рішень. Ефективнішою є систе­ма, що забезпечує найповніше врахування альтернативної вартості. Оскільки для задоволення всіх потреб завжди бракує ресур­сів, постає завдання оптимального використання доступних ре­сурсів. Потенційно будь-які ресурси можна використати кілько­ма способами. Так, земельну ділянку в місті можна використати для спорудження на ній житла, адміністративних будинків, про­мислових підприємств або закладення парку. Резерви іноземної валюти країни можна використати для імпортування споживчих товарів, придбання промислової сировини або для інвестування в капітальне будівництво. Використання ресурсів на одні цілі не­минуче виключає можливість іншого їх використання. Альтер­нативна вартість використовуваного певним чином ресурсу визначається цінністю, яку він міг би мати при використанні най­кращим з можливих альтернативних способів. Концепція альтер­нативної вартості є простим, але потужним знаряддям, що відіграє центральну роль в аналізі витрат і вигід.

Зупинимось на розгляді альтернативної вартості докладніше.

Розглядаючи питання про витрати виробника, до уваги бе­руть сировину, матеріали, витрати робочого часу, необхідні інструменти й механізми тощо. Потім проводиться оцінка цих ре­сурсів у грошовому виразі. Вважається, що витрати на вироб­ництво певного товару дорівнюють сумі проведених грошових оцінок. Тут немає помилки, але питання, чому ці ресурси мають саме таку грошову оцінку, лишається без відповіді.

Згідно з концепцією альтернативної вартості, грошова оцінка ресурсів відображає їх цінність при найкращому альтернативному використанні. Для пояснення цієї думки наведемо приклад. При збільшенні обсягів будівництва зростає попит на деревину, внаслідок чого її вартість збільшується.

Відтак збільшуються і витрати на виробництво дерев'яних меблів, оскільки їх виробники мають сплачувати зрослу вартість сировини.

Розглянемо ще один, складніший приклад використання альтернативної вартості в економічному аналізі. Країна імпортує сухе молоко, після переробки якого одержує звичайний продукт для реалізації на внутрішньому ринку. Якою буде його еко­номічна ціна, якщо розробити в країні програму розвитку тва­ринництва для виробництва звичайного молока? Дорівнюватиме вона витратам на його виробництво в країні з певною надбавкою чи має бути прирівняна до паритетної ціни імпорту? Саме вар­тість імпорту та переробки молока становить альтернативну вартість виробництва молока в країні. Звичайно, навіть якщо вітчизняні витрати будуть вищі, ніж імпортні паритетні ціни, краї­на може вирішити питання виробництва власного молока, щоб забезпечити зайнятість населення та незалежність від імпорту. Але таке рішення призведе до чистих втрат національного доходу.

		Приклади проектів Будівництво Реконструкція Модернізація Розширення виробництва Скорочення виробництва Конверсія Приватизація Закриття виробництва

Ідентифікація Для ситуацій "з проектом" та "без проекту"
Фінансовий	Економічний	Фінансовий	Економічний
Грошові кошти	Прибуток	Національний доход
Будівлі та споруди
Обладнання	Зниження витрат	Зайнятість
Земельні ресурси	Завоювання ринку	Екологічні умови
Трудові ресурси	Освоєння нових технологій	Економічна стабілізація
Технології та "ноу-хау"
Позикові грошові кошти	Валютні кошти	Валютний курс
Імпорт	Експорт

Кількісний вираз
Фінансовий	Економічний	Фінансовий	Економічний
Ціни	Економічна вартість	Ціни	Економічна вартість
Тіньові ціни	Тіньові ціни

Врахування фактора часу
Фінансовий	Економічний	Фінансовий	Економічний
Ставка дисконту	Ставка дисконту
Процентна ставка	Альтернативна вартість капіталу	Процентна ставка	Альтернативна вартість капіталу

Оцінка Показники цінності проекту

Схвалення або відмова від проекту

Подібним чином концепція альтернативної вартості пояснює і вартість робочої сили. Так, при відкритті в країні спільних підприємств, заробітна плата на яких вища за звичайну, збільшуються витрати на заробітну плату і на інших підприємствах.

Споживча ціна на товар є його альтернативною вартістю. Люди платять за товар не ту ціну, яку вони складають самі, а ту, за якою цей товар оцінюється при найкращому альтернативному використанні.

Наведемо ще один приклад використання альтернативної вартості в проектному аналізі.

В одному з цехів підприємства стоїть верстат, балансова вартість якого становить 8000 гр. од. Завод одержав пропозицію щодо продажу цього верстата за 10000 гр.од. на умовах франко-вагон. Вартість демонтування верстата становить 500 гр.од., підготовка до відправки — 300 гр.од., транспортування на стан­цію та завантаження — 200 гр.од., податки — 40%. Тим часом є можливість використати цей верстат в іншому цеху заводу, що означає витрати на його демонтування — 500 гр.од., транспорту­вання на самому заводі — 50 гр.од., повторний монтаж та нала­годження — 750 гр.од. Як за таких умов вирахувати вартість вер­стата при його використанні в іншому цеху? Згідно з кон­цепцією альтернативної вартості, розрахунок має бути такий.

У разі продажу верстата чисті надходження становитимуть

(10000-(500+300+200))-((10000-(500+300+200))-8000) • 0,4=8600.

Вартість використання верстата становитиме: 8600+(50+750)=9400

Тут треба зробити застереження. Іноді при обрахунку цієї вартості помилково включають ще 500 гр.од. Утім, вартість мон­тажу вже було включено в розрахунок чистих надходжень.

Для визначення альтернативної вартості капіталу викорис­товуються маргінальні або останні проекти оптимальної держав­ної чи корпоративної інвестиційної програми. Це дає можливість враховувати як можливі інвестиції, так і найнижчий прийнятний прибуток від капіталу. Простіше кажучи, ми можемо визначити альтернативну вартість капіталу, якщо відомі всі можливості щодо вкладення капіталу та розміри доступного капіталу. На жаль, у реальному житті практично неможливо напевне визначити всі інвестиційні можливості, а відтак і досягти абсолютної точності альтернативної вартості капіталу.

При підготовці проектів здійснюється аналіз альтернативних рішень щодо досягнення мети проекту. Оскільки здійснення проекту спрямоване на досягнення певної мети, то після його ідентифікації, тобто чіткого формулювання поставленої мети та її структуризації, проводиться розгляд можливих або альтернативних рішень про шляхи її досягнення. Розглянемо всю мож­ливу множину типів цих шляхів:

* взаємовиключні рішення;

* заміщувальні рішення;

* незалежні рішення;

* синергетичні рішення;

* взаємодоповнюючі рішення;

* умовні рішення.

До взаємовиключних належать такі рішення, прийняття од­ного з котрих виключає прийняття іншого. За приклад може слугувати рішення щодо створення на конкретній земельній ділянці зони відпочинку чи спорудження металургійного ком­бінату.

До заміщувальних належать рішення, прийняття яких тим чи іншим чином сприяє досягненню різних цілей. Наприклад, гребля будується і для роботи гідроелектростанції, і для зрошення сільськогосподарських угідь. Але технічні характеристики греблі для досягнення оптимальної роботи станції та для опти­мального зрошення різні. Відтак, можливі рішення про технічні характеристики греблі будуть заміщувальними, оскільки вони так чи інакше враховують обидві мети.

До синергетичних належать рішення, прийняття одного.ч котрих збільшує ефективність прийняття іншого. Наприклад, модернізація залізничного вокзалу та морського порту міста.

До взаємодоповнюючих належать такі рішення, реалізація одного з яких є необхідною умовою реалізації іншого.

До умовних належать рішення, прийняття одного з котрих < можливим лише за умови прийняття іншого. Наприклад, встановлення системи очищення викидів та запуск котельної.