Скорочення

У текстах курсових робіт зустрічаються умовні графічні скорочення за частинами слів і початковими буквами.

Загальноприйняті умовні графічні скорочення:

- які робляться після переліку: і т.д. (і так далі), і т.п. (і тому подібне), та ін. (та інші);

- які робляться при посиланнях: див. (дивися), напр. (наприклад);

- при позначенні цифрами століть і років: ст. (століття), р. (рік), рр. (роки);

- інші загальноприйняті умовні скорочення: т. (тому), н.ст. (новий стиль), ст.ст. (старий стиль), н.е. (нашої ери), м. (місто), обл. (область), кл. (клас).

Слова «та інші», «і тому подібне», «тощо» всередині речень не скорочуються. Не допускаються скорочення слів: «так званий», «оскільки», «наприклад», «біля», «формула», «рівняння», «діаметр».

Цитати

Особливою формою подачі фактичного матеріалу є цитати, які органічно вплітаються в текст наукової роботи, складаючи невід'ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного розбору того або іншого твору. Необхідно точно відтворювати цитований текст, бо щонайменше скорочення думки, що наводиться, може перекрутити її зміст.

Загальні вимоги до цитування наступні:

1. Текст цитати наводиться в лапках, в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання.

2. Цитування має бути повним, без довільного скорочення цитованого тексту і без спотворень думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без спотворення цитованого тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться в будь-якому місці цитати (на початку, в середині, в кінці). Якщо перед опущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається.

3. При цитуванні кожна цитата повинна супроводжуватися посиланням на джерело, бібліографічний опис якого міститься в списку використаних літературних джерел. Рекомендується робити це таким чином: після закінчення цитати в квадратних дужках указується порядковий номер даної роботи в списку літератури і після коми – номер сторінки цього джерела. Наприклад: [4, с. 52], що означає: 4 джерело, 52 сторінка.

4. При непрямому цитуванні (при переказі, при викладі думок авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути дуже точним у викладенні думок автора і коректним при оцінці матеріалу іншого автора, давати відповідні посилання на джерело [4], [11], [36].

5. Цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, оскільки це знижує рівень курсової роботи. Число цитат не обмежується, але воно має бути у розумних межах, диктованих вимогами (цілями) роботи.

При оформленні цитат слід знати правила, пов'язані з написанням великих і рядкових букв, а також із вживанням розділових знаків в цитованих текстах.

Якщо цитата повністю відтворює речення цитованого тексту, то вона починається з прописної букви у всіх випадках, окрім одного – коли ця цитата є частиною речення автора курсової роботи.

Якщо цитата відтворює тільки частину речення цитованого тексту, можливі два варіанти її оформлення. Перший варіант: цитата починається з великої літери, якщо цитований текст йде після крапки, наприклад:

Ще Г.В. Плеханов свого часу відзначав: «Вся зміна відносин виробництва є зміна відносин, існуючих між людьми».

Другий варіант: цитата починається з рядкової букви, якщо цитата вводиться в середину авторського речення не повністю (опущені перші слова), наприклад:

С.І. Вавилов вимагав «усіма заходами позбавляти людство від читання поганих, непотрібних книг».

Рядкова буква ставиться і у тому випадку, коли цитата органічно входить до складу речення, незалежно від того, як вона починалася в джерелі, наприклад:

М. Горький писав, що «в простоті слова – найбільша мудрість: прислів'я і пісні завжди короткі, а розуму і відчуття вкладено в них на цілі книги».

2.3. Оформлення таблиць, рисунків, формул

Таблиці

Цифровий матеріал, коли його багато або коли є необхідність в зіставленні і виведенні певних закономірностей, оформляють у вигляді таблиці.

Таблиця є таким способом подачі інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в колонки, обмежені одна від одної вертикальними і горизонтальними лінійками.

Невеликі таблиці поміщають в текст відразу після їх згадування. Великі таблиці поміщають на окремих сторінках, наступних за тими, на яких вперше згадується та або інша таблиця.

Всі таблиці, якщо їх декілька, нумерують арабськими цифрами в межах всього тексту. Над правим верхнім кутом таблиці поміщають напис «Таблиця» без значка № перед цифрою і крапки після неї. Якщо в тексті тільки одна таблиця, то номер їй не привласнюється і слово «таблиця» не пишуть.

Номер таблиці складається з трьох цифр: номер розділу роботи, номеру підрозділу, де він знаходиться, та наскрізного порядкового номеру таблиці. Наприклад: 2.1.1, 2.1.4; 3.1.8, 3.2.12.

Таблиці забезпечують тематичними заголовками, які розташовують посередині сторінки і пишуть з великої літери без крапки на кінці (див. додаток В).

Текст таблиці друкується з одинарним міжрядковим інтервалом шрифтом Times New Roman розміром не більше 14 pt і не менше 10 pt. У таблиці позначають заголовки і підзаголовки граф. Заголовок кожної графи повинен бути по можливості коротким. Якщо цифрові або інші дані в певному елементі таблиці не подають, там обов'язково ставлять прочерк. У разі потреби таблиця забезпечується примітками, що поміщаються під нею.

Слід уникати вертикальної графи «номер по порядку», в більшості випадків не потрібної.

При перенесенні таблиці на наступну сторінку слід пронумерувати графи і повторити їх нумерацію. Над нею помістити слова «Продовження таблиці 2.1.1». Заголовок таблиці не повторюють.

При згадуванні в тексті таблиця позначається скорочено (табл. 2.1.1).

Всі дані, що наводяться в таблицях, повинні бути достовірними та однорідними.

На всі таблиці в тексті повинні бути посилання. Наприклад: роботу почали зі складання перспективного плану роботи, який викладений нижче у таблиці 2.2.1.