Основна частина

ВСТУП

Методичні рекомендації розроблено для надання допомоги студентам педагогічного відділення напряму підготовки: 6.010105 – Корекційна освіта (за нозологіями) у виконанні курсових робіт, необхідність яких обумовлена​​актуалізацією знань, що стосуються змісту, організації, принципів, методів і прийомів логопедичної роботи.

Рекомендації покликані сформувати у студентів навички самостійної роботи, результати якої свідчать про досягнення певного фахового рівня і містять елементи наукового дослідження.

Завданнями запропонованих методичних рекомендацій є:

- забезпечення єдності принципів побудови, викладення змісту, способів і вимог до оформлення курсових робіт;

- сприяння розумінню студентами відмінностей і взаємозв’язку певних етапів виконання робіт;

- формування у студентів методично доцільних і логічно виправданих поглядів на способи і прийоми одержання, підготовки, аналізу, узагальнення та інтерпретації матеріалів для виконання робіт;

- розвиток здатності студентів до самостійних наукових узагальнень своїх досліджень під час рішення проблем, що вивчаються;

- орієнтація студентів на пріоритетне вживання доступних комп’ютерних засобів в процесі створення і оформлення робіт.

У рекомендаціях висвітлено методичні підходи до виконання курсових робіт. Змістовна суть кожної конкретної роботи визначається науковим керівником. Студентам необхідно точно дотримуватися встановлених нормативів до оформлення курсових робіт під час подання своїх досліджень.

Загальними вимогами до курсової роботи з логопедії є:

- актуальність дослідження;

- повнота розкриття теми дослідження;

- наявність обґрунтованих, чітких висновків і узагальнень;

- достатня кількість і надійність використаних джерел з досліджуваної проблеми;

- охайність.

Курсова робота повинна бути представлена двома аспектами вивчення проблеми дослідження: теоретичним і практичним. У зв’язку з цим, у роботі повинен бути проведений аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури з теми дослідження та описано методи і прийоми корекційного навчання на конкретному дидактичному матеріалі.

Підготовка курсової роботи включає наступні етапи:

1. Вибір теми дослідження.

2. Збір інформації з обраної теми, її аналіз та узагальнення.

3. Постановка проблеми дослідження на основі виділення недостатньо вивчених сторін обраної теми.

4. Проведення теоретичного і (або) експериментального дослідження з метою отримання нового знання, фіксація результатів дослідження.

5. Створення наукового документа (тексту) з викладенням отриманих результатів.

6. Проходження процедури нормоконтролю щодо оформлення курсових робіт.

7. Захист курсової роботи.

Курсові роботи дозволяють оцінити здатність студентів самостійно проводити наукові дослідження, творчо мислити, систематизувати матеріали бібліографічного та експериментального характеру.

У процесі написання курсової роботи студенти оволодівають навичками самостійного спостереження, письмового викладення матеріалу і оформлення підсумків науково-дослідної роботи, уміння публічно захищати її результати і висновки, що сприяє розвитку наукового мислення, підвищенню рівня і якості загальноосвітньої і професійної підготовки.

Якість виконання курсової роботи свідчить як про ступінь засвоєння студентом навчального матеріалу з даної дисципліни, так і про вміння, оперуючи набутими знаннями, творчо вирішувати конкретні завдання корекційного навчання і виховання.

І. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Вибір і затвердження теми

Вибір теми для курсової роботи має велике значення. Практика показує, що правильно вибрати тему – це значить наполовину забезпечити успішне її виконання.

Студенту надається право самостійного вибору теми дослідження. Він може обрати тему з орієнтовного списку, запропонованого кафедрою корекційної педагогіки, або може запропонувати самостійно сформульовану тему з урахуванням свого місця навчання, роботи та сфери професійних інтересів, наявності і доступності літературних джерел, можливості вивчення передового досвіду (проведення науково-теоретичного аналізу досягнень з проблеми дослідження).

Назва теми курсової роботи узгоджується з науковим керівником.

Теми курсових робіт обираються завчасно.

Вибрана та узгоджена з науковим керівником тема курсової роботи закріплюється за студентом. Довільна зміна теми не допускається.

Після затвердження теми курсової роботи студент визначає мету роботи, її структуру, назву і кількість розділів, підбирає літературу. Ці питання він зобов’язаний обговорити з науковим керівником і разом з ним скласти календарний план виконання дослідження.

Виконання курсової роботи здійснюється під керівництвом і контролем наукового керівника. В ході роботи студент зобов’язаний у встановлені науковим керівником терміни бути на консультації, звітувати про виконану роботу, надаючи йому окремі фрагменти роботи і коректуючи програму подальших досліджень.

1.2. Вивчення літератури і відбір фактичного матеріалу

Важливою складовою підготовки наукової роботи є ознайомлення з опублікованою по даній темі літературою і аналіз наявного фактичного матеріалу. Необхідно глибоко осмислювати той матеріал, який міститься в публікаціях фахівців, оскільки основні питання теми, що вивчається, завжди закладені в більш ранніх дослідженнях. Для повноцінного дослідження необхідна наукова наступність, тобто студент, працюючи над дослідженням, зобов’язаний користуватися досвідом, вже накопиченим наукою з даної проблеми, в даній сфері знань.

Необхідно пам’ятати, що мінімальна необхідна кількість літературних джерел для курсової роботи – 50-60 (з обов’язковим посиланням на них в тексті роботи).

Перш за все, слід продумати порядок пошуку і скласти список (картотеку) літературних джерел з теми. Починати потрібно з бібліотеки. Одержавши консультацію досвідченого фахівця, необхідно вибрати з каталога і виписати все, що стосується вибраної теми. Орієнтиром в цьому пошуку має бути характер теми.

Слід суворо дотримуватися правила бібліографічного опису (див. правила оформлення списку бібліографічних джерел).

Бібліографічний опис має бути повним без пропусків будь-яких елементів, скорочень заголовків тощо. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей. Студенту також доцільно опрацювати бібліографію, що міститься в книгах з обраної проблематики.

Добре складений список (картотека) навіть під час побіжного огляду заголовків джерел допомагає охопити тему в цілому. На його основі можливо вже на початку дослідження уточнити план.

Вивчення літератури з обраної теми потрібно починати із загальних робіт, щоб одержати уявлення про основні питання, до яких відноситься обрана тема, виявити ступінь її розробленості і різні концепції авторів.

Вивчення літератури – серйозна робота. Тому статтю або книгу слід читати з олівцем в руках, роблячи виписки. Перед кожною випискою необхідно точно фіксувати дані про автора роботи, її заголовок, рік і місце видання, загальну кількість сторінок і сторінку, з якою зроблена виписка.

Якщо є власний примірник журналу чи книги, то можна робити нотатки на полях. Це істотно полегшує надалі пошук необхідних матеріалів.

Вивчення наукових публікаційбажано проводити поетапно:

- загальне ознайомлення з твором в цілому за його змістом;

- поверховий перегляд всього змісту;

- читання у порядку послідовності розташування матеріалу;

- вибіркове читання певної частини твору;

- нотування матеріалів, що мають дослідницький інтерес;

- критична оцінка записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагменту тексту майбутньої роботи.

Під час вивчення літератури не потрібно прагнути тільки запозичити матеріал. Паралельно слід обдумувати знайдену інформацію. Цей процес повинен відбуватися протягом всієї роботи над темою, тоді власні думки, що виникли в ході знайомства з іншими роботами, слугуватимуть основою для отримання нового матеріалу.

Можливо, що частина одержаних даних виявиться даремною; дуже рідко вони використовуються повністю. Тому необхідний їх ретельний відбір і оцінка.

Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, які органічно вплітаються в текст курсової роботи, складають невід’ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без викривлень передати думку автора першоджерела.

Неоціненним джерелом наукової інформації (особливо іноземними мовами) в даний час є мережа «Internet».

1.3. Структура наукового дослідження

Кожний автор може вибрати порядок розташування наукових матеріалів за власним розсудом, проте при цьому повинна чітко простежуватися внутрішня логічна послідовність дослідження.

Зміст курсової роботи обов’язково затверджується науковим керівником. Зміна плану можлива тільки з відома керівника.

Традиційно склалася певна структура наукової роботи, основними елементами якої в порядку їх розташування є наступні: вступна частина, основна частина, список використаних джерел і додатки.

Вступна частина складається з таких структурних елементів:

- титульна сторінка;

- зміст;

- перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за потреби).

Основна частина складається з наступних елементів:

- вступ;

- розділи основної частини;

- висновки.

Титульна сторінка

Титульна сторінка є першою сторінкою курсової роботи і заповнюється у чіткій відповідності до вимог (див. додаток 1).

Зміст

Після титульної сторінки розміщується зміст (див. додаток 2), в якому наводяться всі заголовки курсової роботи і вказуються сторінки, з яких вони починаються. Заголовки змісту повинні точно повторювати заголовки в тексті. Скорочувати заголовки або давати їх в іншому формулюванні, послідовності у порівнянні із заголовками в тексті не можна. Заголовки однакових ступенів рубрикації необхідно розташовувати один під одним. Заголовки кожного подальшого ступеня зміщуються на три-п’ять знаків праворуч по відношенню до заголовків попереднього ступеня. Всі заголовки починаються з прописної букви. Крапка в кінці заголовків не ставиться. Останнє слово кожного заголовка сполучають крапками з відповідним йому номером сторінки в крайньому справа стовпці змісту.

Нумерація рубрик робиться по системі індексації, тобто з цифровими номерами, що містять у всіх ступенях, окрім першої, номер як своєї рубрики, так і рубрики, яким вона підпорядкована.

Основними рубриками курсової роботи є розділи. Їх нумерація наскрізна, позначається арабськими цифрами в межах кожного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу і номера власне підрозділу, розділених крапкою. В кінці номера підрозділу теж ставлять крапку (наприклад, третій підрозділ другого розділу – 2.3.). «Вступ», «Висновки», «Список використаних літературних джерел » і «Додатки» не нумеруються як розділи.

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і

термінів

Такий перелік, як структурний елемент вступної частини робіт, наводять лише у разі частого вживання (з повторенням більше трьох разів в роботі) малопоширених або нових слів, скорочень, умовних позначень тощо.

Незалежно від наявності або відсутності в роботах переліку вказаних умовних позначень, скорочень і т.д. при першій появі цих елементів в тексті слід давати їх розшифровку в круглих дужках. Наприклад: тяжкі порушення мовлення (ТПМ).

Вступ

Вступ є надзвичайно важливою частиною наукової роботи, оскільки він не тільки орієнтує в подальшому розкритті теми, але і містить всі необхідні кваліфікаційні характеристики дослідження, за якими можна судити про рівень власне дослідження. Погано написаний «Вступ» свідчить про недостатню підготовку студента і в значній мірі знижує цінність всієї його наукової роботи. Загальний обсяг «Вступу», як правило, має бути в межах 3-х сторінок.

Вступ складається зі складових частин, які органічно і послідовно зв’язані між собою. У «Вступі» обгрунтовується актуальність обраної теми, наводиться огляд літератури з теми, формулюються мета і завдання дослідження, позначаються об’єкт і предмет дослідження, зазначаються обрані методи дослідження, характеризується структура наукової роботи.

Актуальність.

Під час оцінки актуальності обраної теми слід знати, що актуальність в наукових дослідженнях обгрунтовується тим, що дана тема має істотне значення для розвитку логопедії.

Обґрунтовування актуальності не має бути багатослівним. Достатньо показати сутність проблеми та ступінь її розробки, з чого випливатиме актуальність теми.

При доведенні актуальності обраної теми курсової роботи студент спирається на закони, положення інструктивно-розпорядчих документів Міністерства освіти і науки України, програми Державного стандарту дошкільної, початкової, загальної середньої та спеціальної освіти.

Огляд літератури.

Огляд літератури стисло освітлює предмет дослідження, історію питання, ступінь його вивчення на сьогоднішній день. Він має проводитися з критичної точки зору. Огляд літератури повинен закінчитися узагальненням, що пояснює, чому проведено дане дослідження.

Об’єкт і предмет.

Об’єкт і предмет як категорії наукового дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Як правило, предмет дослідження визначає тему наукової роботи.

Об’єкт дослідження – це те, на що спрямований процес пізнання. Об’єктом дослідження можуть бути особливості мовленнєвого розвитку, мовленнєвої діяльності дітей з особливими освітніми потребами.

Наприклад, об’єкт дослідження: стерта форма дизартрії у дітей молодшого шкільного віку.

Предметом вивчення виступають найбільш значущі конкретні властивості, сторони, особливості об’єкта, які підлягають безпосередньому вивченню. Наприклад: система корекції загального недорозвинення мовлення або процес корекції подолання стертої форми дизартрії у дитини-логопата молодшого шкільного віку в умовах індивідуальної корекційно-педагогічної роботи.

Мета дослідження.

Мета дослідження орієнтує на кінцевий результат, на представлені і бажані результати дослідження. Мета дослідження формулюється, виходячи з проблеми, яку слід вирішити студенту в процесі виконання курсової роботи.

Наприклад: теоретично обґрунтувати шляхи виявлення і корекції стертої форми дизартрії, апробувати систему роботи щодо подолання недоліків звуковимови при наявності органічних мікросимптомів у вигляді легких еферентних і аферентних парезів, слабкості лицьових і під’язикових м’язів.

Гіпотеза дослідження.

Важливий компонент вступу – побудова робочої гіпотези. Гіпотеза – це виклад логічно обґрунтованого припущення про характер і сутність зв’язків між явищами, що вивчаються.

Гіпотеза дослідження будується, виходячи з проблеми, мети і предмета дослідження.

Варіанти гіпотез:

- ми припустили, що у молодших школярів є стійкі порушення письма, які усуваються в процесі проведення цілеспрямованої систематичної корекційної роботи;

- ефективність корекційної роботи з виправлення недоліків звуковимови у дітей зі стертою формою дизартрії покращиться за умови комплексного використання спеціального масажу органів артикуляції, артикуляційної гімнастики, системи ігор і вправ з урахуванням індивідуальних особливостей симптомокомплексу в кожному конкретному випадку.

Завдання дослідження

Завдання дослідження формулюються як питання, на які повинна бути отримана відповідь для досягнення поставлених цілей дослідження та, зазвичай, формулюються у формі переліку (вивчити, описати, встановити, з’ясувати, проаналізувати тощо).

Формулювання цих завдань необхідно робити якомога більш ретельно, оскільки опис їх вирішення повинен скласти зміст розділів курсової роботи. Це важливо також і тому, що заголовки глав відповідають формулюванням завдань дослідження, що проводиться.

Наприклад:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури охарактеризувати особливості розвитку мовлення у дітей молодшого шкільного віку зі стертою формою дизартрії.

2. Визначити шляхи діагностики стертої форми дизартрії у дітей молодшого шкільного віку.

3. Розкрити особливості корекційної роботи з дітьми молодшого шкільного віку, що мають стерту форму дизартрії.

Методи дослідження

Дуже важливим етапом наукового дослідження є вибір і використання методів дослідження, які є інструментом під час обробки та одержання фактичного матеріалу, і є необхідною умовою досягнення поставленої в роботі мети. У «Вступі» наводиться загальна характеристика методів, що використовуються у дослідженні.

Наприклад: теоретичні (вивчення і аналіз літературних джерел); емпіричні (формуючий експеримент, аналіз мовленнєвої діяльності дітей); статистичні (кількісна та якісна обробка даних).

Методологічне підґрунтя дослідження

Методологія – це:

1) сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в певній науці;

2) вчення про методи пізнання та перетворення дійсності.

Методологія науки (rp. methodos – спосіб, метод і logos – наука, знання) – це система методологічних і методичних принципів і прийомів, операцій і форм побудови наукового знання. Філософський рівень методології функціонує у вигляді загальної системи принципів діалектики. Вона формує світоглядну концепцію науки, тобто основні вихідні теоретичні положення, які затвердилися в науці і становлять її теоретичний фундамент.

Наприклад:

- вчення про практичний взаємозв’язок мовлення і мислення (Д. Браун, Л.С. Виготський, М.І. Жинкін, О.О. Леонтьєва, Д.П. Слобін, О.М. Шахнорович та ін.).

- сучасне вчення про анатомо-фізіологічні основи мовленнєвої діяльності (Д.В. Гамов, Б.М. Гріншпун, М.А. Піскунов та ін.).

- концепція про структуру мовних знань, механізми їх засвоєння та особливості оволодіння мовленнєвою діяльністю на практичному рівні у процесі нормального і порушеного онтогенезу (В.І. Бельтюков, М.І. Жинкін, М. Зеєман, О.О. Леонтьєв, Р.Є. Левіна та ін.).

- вчення про методи комплексної діагностики і корекції порушень мовленнєвого розвитку дітей (Л.С. Волкова, Р.І. Лалаєва, В.І. Лубовський, О.Р. Лурія, О.М. Мастюкова, О.К. Орфінська, Є.Ф. Соботович та ін.).

Структура

В кінці «Вступу» бажано розкрити структуру наукової роботи, тобто дати перелік її структурних елементів.

Основна частина

Основна частина складається з декількох розділів і є розглядом методики і техніки проведення дослідження, а також узагальнення одержаних результатів. Зазвичай, виділяють два-три питання теми, які визначають назву і зміст розділів. Перший розділ звичайно носить теоретичний, теоретико-методологічний характер, а останній – практичний характер.

Назва розділу не повинна повторювати тему курсової роботи. Якщо розділ містить декілька питань, то він поділяється на підрозділи (параграфи). Параграфи мають свою нумерацію та назву. Рекомендується будувати роботу за розділами, щоб дотримуватися пропорцій при розподілі матеріалу.

Зміст розділів основної частини повинен точно відповідати темі наукової роботи і повністю її розкривати. Назви розділів мають продемонструвати уміння студента стисло, аргументовано і логічно подавати матеріал, викладення і оформлення якого має відповідати вимогам, що висуваються вищою школою.

Зміст роботи викладається у чіткій відповідності до її структури. Доки не вивчений перший розділ, не можна переходити до другого. Важливо навчитися знаходити в будь-якій частині роботи головне, на чому слід зосередити увагу в даний момент.

В першому розділі автор курсової роботи, аналізуючи необхідну літературу, виражає своє ставлення до тих теоретичних поглядів і практичних рішень, які в цій літературі містяться. Бажано не тільки не уникати проблем, суперечностей, знайдених в літературі, а навпаки, актуалізувати ці суперечності.

При викладі наукового матеріалу необхідно дотримуватися таких принципів:

- конкретність – огляд тільки тих джерел, які необхідні для розкриття тільки даної теми або рішення тільки даної проблеми;

- чіткість – яка характеризується смисловою зв’язністю і цілісністю окремих частин тексту;

- логічність – яка передбачає певну структуру викладу матеріалу;

- аргументованість – доказовість думок (чому так, а не інакше);

- точність формулювань, що виключає багатозначне тлумачення висловлювань авторів.

Обов’язковим для студентів повинно бути висвітлення в теоретичній частині роботи наступних питань:

- становлення мовлення і окремих його складових в онтогенезі;

- докладний аналіз структури досліджуваного порушення;

- стан проблеми дослідження на сучасному етапі розвитку науки;

- огляд основних методик корекції досліджуваного мовленнєвого порушення.

Під час розгляду різних літературних джерел слід дотримуватися наступних вимог: не відводити викладу одного джерела занадто багато місця (кілька сторінок); в огляді необхідно чітко розмежувати обговорювані положення, взяті з літератури, і власні (авторські) судження; кожне твердження або положення, запозичене в іншого учасника, має супроводжуватися посиланням, інакше воно буде сприйматися в кращому випадку як ваше власне, а в гіршому – як плагіат.

Курсова робота не повинна носити суто реферативний характер, тому не слід зловживати необґрунтованою великою кількістю цитат. Захоплення цитатами – поширений недолік студентських робіт. Їх не повинно бути занадто багато (бажано, не більше однієї на сторінці і не на кожній сторінці), і вони не повинні бути занадто довгими (бажано, не більше 4-5 рядків). Цитування повинно бути логічно виправданим, переконливим і застосовуватися лише тоді, коли це дійсно необхідно.

Огляд літератури закінчується формулюванням основних висновків, зроблених під час аналізу матеріалів теоретичного розділу. Зміст висновку по першому розділу повинен зводитися до того, що досліджувана проблема потребує більш детального опрацювання і глибокого вивчення тієї чи іншої сторони мовленнєвого розвитку. Така структура тексту дозволяє зробити логічний перехід від оглядової до експериментальної частини роботи.

Другий розділ курсової роботи присвячений констатуючому експерименту, який розкриває методику його проведення та одержані результати.

Ця частина роботи містить обґрунтування вибору використаних діагностичних методів і конкретних методик, їх опис.

Опис вибірки досліджуваних респондентів повинен містити обґрунтування використання саме цих груп дітей з точки зору репрезентативності вибірки, вказівка ​​на стан дітей під час проведення дослідження, а також відомості про інші релевантні особливості випробуваних. Серед них можуть бути: розподіл досліджуваних за статтю та віком, їх освітній і соціальний статус, успішність навчання, медичний діагноз, логопедичний висновок ОПМПК та інші характеристики.

Під час опису методики експериментального дослідження необхідно визначити мету та завдання констатуючого експерименту, інструкцію експериментатора, використовуваний дидактичний матеріал, критерії оцінки отриманих результатів. Коли в роботі використовується нова або адаптована методика, то всі етапи роботи повинні бути ретельно прописані. Також необхідно звернути увагу на опис організації дослідження: в якому закладі проходив експеримент, коли, протягом якого часу обстежувалися випробовувані, яка була процедура експерименту.

У цій частині повинні бути представлені результати проведеного констатуючого дослідження, крім того:

- результати можуть носити якісний характер і полягати, наприклад, в констатації певного мовленнєвого рівня розвитку, виявлення психологічних та психомотринх особливостей тощо;

- якщо результати носять кількісний характер, тобто є результатом проведених вимірювань або оцінювання, то вони можуть бути оформлені в таблицю, схему, діаграму. Крім кількості обстежуваних підраховується відсоток того чи іншого результату від загальної кількості піддослідних. При цьому необхідно пам’ятати, що дані, наведені в таблиці або на графіку (діаграмі) повинні бути обов’язково описані (пояснені) і в текстовій формі. Наприклад: як засвідчує рис. 2.1.2, дітей-логопатів з середнім рівнем сформованості умінь складати розповіді-описи – 8 осіб (40% від загальної кількості обстежених дітей), відповідно дошкільників із низьким рівнем – 6 осіб (відповідно 30%), з несформованими вміннями – 4 осіб (відповідно 20%), з достатнім рівнем – 2 особи (відповідно 10%), дошкільників з високим рівнем сформованості умінь не зафіксовано.

Найважливішим розділом основної частини є останній розділ (практична частина). Дана частина роботи дозволяє скласти якнайповніше враження про уміння автора самостійно працювати з фактичним матеріалом.

Ця частина роботи містить опис організації, основних напрямів, змісту корекційно-логопедичного впливу з проблеми дослідження та результати проведеної роботи.

Необхідно звернути увагу на опис організації формуючого експерименту. Мають бути наведені наступні відомості: в якому закладі проходило навчання, протягом якого часу випробовувані отримували логопедичну допомогу, як часто проходили заняття, чи проводилася індивідуальна або фронтальна робота, які інші фахівці брали участь у корекційному процесі, чи була допомога батьків, членів сімей осіб з вадами мовлення тощо.

Основні напрямки логопедичної роботи визначаються на основі аналізу літератури та результатів проведеного констатувального експерименту, який виявив специфічні особливості формування мовлення осіб досліджуваного контингенту. Студенту необхідно коротко розкрити зміст основних методичних рекомендацій по кожному із запропонованих напрямків.

Однією з найбільш об’ємних частин курсової роботи повинен бути розділ ІІІ, в якому описано зміст логопедичного впливу. У даній частині студент повинен систематизувати по виділених напрямках корекційного впливу різні прийоми, ігри, вправи та дидактичний матеріал, який може бути представлений у додатку.

По закінченні формувального експерименту студент повинен провести контрольний зріз, завдання якого мають бути ідентичними завданням констатувального експерименту. Отримані результати можуть свідчити про ефективність запропонованої студентом логопедичної роботи. Результати повинні оформлюватись у таблиці, що показують динаміку розвитку і корекції різних аспектів мови піддослідних.

Висновком після третього розділу має бути утвердження про результативність проведеної роботи та доцільність підібраних методів корекції.

Тому робота над останнім розділом повинна здійснюватись особливо ретельно, а висновки до нього підлягають підвищеній увазі та критичному аналізу.

Кожний розділ має завершуватися короткими висновками і обґрунтуванням переходу до наступної стадії дослідження.

Важливим питанням є логічно доцільний підбір і розміщення ілюстративного і табличного матеріалу, який сприяє більш повному наочному сприйняттю змісту, підвищенню інформативності роботи. Добір ілюстрацій і таблиць слід проводити з метою вибору дійсно характерних і необхідних для логічного об’єднання з положеннями тексту. Всі матеріали, що не є суттєво важливими для розуміння вирішення наукового завдання, виносяться в додаток.

Бази даних та інший зведений цифровий матеріал в роботах подають в табличній формі. При цьому доцільним є розгляд питання, чи потрібна саме таблична форма представлення даних і чи немає сенсу замінити її в основній частині роботи графіком або діаграмою, побудованою за табличними даними, а останні розмістити в додатку.