Курсова робота

Корекція порушень задньоязикових звуків у дітей дошкільного віку

Керівник: Жадленко І.О., викладач дисциплін циклу професійно-орієнтованої підготовки

Запоріжжя-2014

ДОДАТОК Б

Зразок оформлення змісту курсової роботи

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………...………..…………………..…...3 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ КОРИГУВАННЯ ПОРУШЕНЬ ЗВУКОВИМОВИ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ГРИ……………………………………………………………………………….………6 1.1. Засвоєння дітьми фонетичної системи рідної мови……………...…..….....6 1.2. Особливості звуковимови дітей дошкільного віку..………………......…..14 1.3. Дидактична гра як засіб формування звукової культури мовлення..…….21 РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРСТИКА ФОНЕТИЧНОЇ СТОРОНИ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ………………….. ….………………....36 2.1. Діагностика фонетичної сторони мовлення у дітей старшого дошкільного віку……………………………………………………………………………………....36 2.2. Рівнева характеристика засвоєння дітьми фонетичної сторони мовлення………………………………………………………………………..…..…..40 РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА РОБОТИ З КОРИГУВАННЯ СВИСТЯЧИХ ЗВУКІВ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ЗАСОБАМИ ГРИ 3.1. Методика подолання сигматизмів і парасигматизмів свистячих звуків засобами гри………………………………………………………………………..…...42 3.1.1. Розвиток фонематичного слуху та рухливості органів артикуляції апарату – важливий крок на шляху до фонетично правильного мовлення………...44 3.1.2. Постановка звуків [с], [с'], [з], [з'], [ц],…………...…………………..….49 3.1.3. Автоматизація свистячих звуків в ігровій діяльності…………..…...….50 3.1.4. Диференціація свистячих звуків в ігровій діяльності…...…...………….51 3.2. Ефективність подолання вад звуковимови свистячих звуків у дітей старшого дошкільного віку…………………………………………………………..…53 ВИСНОВКИ………………………………………………………………….........57 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..……60 ДОДАТКИ…………………………………………………………………………65

ДОДАТОК В

Приклад оформлення та аналізу таблиць

Таблиця 2.2.4

Порівняльні дані рівнів розвитку мовлення дітей (%)

Група	Рівні розвитку мовлення
Високий	Достатній	Середній	Низький
81 - 68 балів	67 – 48 балів	47 – 30 балів	29 і нижче балів
КЕ	ПЕ	КЕ	ПЕ	КЕ	ПЕ	КЕ	ПЕ
ЕГ	17,5	26,5	21,5	38,5		27,5		7,5
КГ		18,5	21,5		29,5	38,5

Як видно з таблиці 2.2.4, в експериментальній групі, де відбувалося коригування мовлення в ігровій діяльності, загальні рівні розвитку виявилися значно вищими, ніж у контрольній, в якій навчання здійснювалося на заняттях з розвитку мовлення, тобто в навчально-мовленнєвій діяльності. Так, високого рівня розвитку досягли 26,5% дітей з експериментальної групи (було 17,5%), достатнього – 38,5% (було 21,5%); на середньому рівні залишилось 27,5% дітей (було 32%) і на низькому – 7,5% дітей (було 29%). У дітей з контрольної групи також відбулися позитивні зміни, але значно нижчі, ніж в експериментальній. Так, високого рівня досягли 18,5% дітей (було 18%), достатнього – 26% (було 21, 5%), на середньому рівні – 38,5% (було 29,5%) і на низькому рівні залишилось 17% дітей (було 31%).

Отже, кількісні результати підтвердили ефективність виокремлених нами педагогічних умов і розробленої методики коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку.

ДОДАТОК Г

Приклад оформлення та аналізу рисунка

Рисунок 2.2.4

Кількість реплік у діалозі слабочуючих учнів 5, 8 і 10 класів

клас

	реплік		реплік		реплік

Як засвідчує рисунок 2.2.4, учні в 5 класі відтворювали 4-6 реплік, їх діалоги будувалися за зразком; в 8 класі – 8-10 реплік, вони доповнювали пропозиції, підбирали потрібні репліки; в 10 класі – 12-14 реплік, хлопці самостійно складали діалоги по заданій ситуації.

ДОДАТОК Д

Зразок оформлення та аналізу формул

На основі виконання дітьми завдань першого етапу експерименту було визначено коефіцієнт засвоєння вимови звуків рідної мови за формулою

,

де Кз. - коефіцієнт засвоєння звуковимови,

А – кількість слів, вимовлених дитиною правильно,

Р – загальна кількість запропонованих слів.

Відповідно, показник коефіцієнта засвоєння звуковимови 0,9-1 ми вважали високим, 0,7-0,9 – достатнім, 0,5-0,7 – середнім, 0,3-0,5 – низьким. Кількісні дані засвоєння звуковимови дітьми середнього дошкільного віку подано в таблиці 2.1.5.

Таблиця 2.1.5

Коефіцієнт засвоєння звуковимови дітьми середнього дошкільного віку (%)

Групи	Коефіцієнт засвоєння звуковимови
0,9-1	0,7-0,9	0,5-0,7	0,3-0,5
Експериментальні
Контрольні

Як засвідчує таблиця, високий показник коефіцієнта засвоєння звуковимови /0,9-1/ був характерний для 5% дітей експериментальних та 7% – контрольних груп. Дітей, що досягли достатнього рівня коефіцієнта засвоєння вимови звуків /0,7-0,9/, було виявлено: 14% – в експериментальних і 13% – в контрольних группах. У 63% дітей з експериментальних і 60% – з контрольних груп було відмічено середній рівень коефіцієнта засвоєння звуковимови /0,5-0,7/. Діти із низьким рівнем коефіцієнта засвоєння вимови звуків /0,3-0,5/ становили: 18% – у експериментальних і20% – в контрольних групах.

ДОДАТОК Е

Основні поняття науково-дослідної роботи

Аспект – точка зору, з якої розглядається об’єкт (предмет) дослідження.

Гіпотеза – наукове припущення, що висувається для пояснення яких-небудь явищ.

Дедукція – різновид висновку від загального до часткового, коли з маси окремих випадків робиться узагальнений висновок про всю сукупність таких випадків з причини об’єктивності загального для часткового.

Індукція – вид висновку від окремих фактів, положень до узагальнених висновків.

Категорія – форма логічного мислення, в якій розкриваються внутрішні, істотні сторони і відносини досліджуваних предметів.

Концепція – система поглядів на що-небудь, основна думка. Використовується для визначення цілей і задач дослідження і розробки шляхів його проведення.

Курсова робота – форма наукового дослідження, неодноразово виконуваного студентом в процесі навчання у вищій школі для вдосконалення навичок наукової роботи, досягнення позитивного результату в процесі формування нового знання шляхом досліджень і висновків.

Метод дослідження – спосіб використання старого знання для отримання нового знання, досягнення поставлених цілей, задач. Є знаряддям отримання наукових знань. Методика є сукупністю методів, що використовуються. Методи розділяються на загальні і спеціальні.

Наукова теорія – система абстрактних понять і тверджень, яка є не безпосереднім, а ідеалізованим відображенням дійсності.

Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають в системі понять, законів, теорій і можуть мати прикладне значення.

Науковий факт – подія або явище, яке є підставою для висновку або підтвердження. Є елементом, що становить основу наукового знання.

Об’єкт дослідження – процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і вибране для дослідження.

Предмет дослідження – все те, що знаходиться у межах об’єкту дослідження у визначеному дослідником аспекті розгляду і є основою для формулювання мети і завдань дослідження.

Принцип – основне, початкове положення якої-небудь теорії, навчання, науки. Наукове дослідження допускає використовування декількох принципів для побудови концепції.

Проблема – сукупність сформульованих наукових питань, які охоплюють сферу досліджень. Наукова проблема припускає рішення конкретної теоретичної або дослідної задачі.

Теорія – навчання, система ідей або принципів. Сукупність узагальнених положень, які створюють науку або її розділ. Виступає як форма синтетичного знання, у межах якої окремі поняття, гіпотези і закони втрачають автономність і стають елементом цілісної системи.

ДОДАТОК Є

Зразок формулювання висновків

(з автореферату дисертації Савінової Н.В. на тему: «Коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності»)

Дослідження було спрямоване на коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності. Визначено педагогічні умови та розроблено експериментальну методику ефективного коригування мовлення в ігровій діяльності дітей старшого дошкільного віку.

1. Корекційно-педагогічна діяльність розглядається вченими як складне психофізичне, соціально-педагогічне явище, що охоплює весь освітній процес, виступає як єдина педагогічна система, куди входять об’єкт і суб’єкт педагогічної діяльності, її цільовий, змістовий, операційно-діяльнісний і оцінно-результативний компоненти. Корекційно-мовленнєва діяльність виступає одним із напрямів сучасної лінгводидактики.

2. Під корекційною лінгводидактикою ми розуміємо систему засобів, методів і прийомів виявлення, запобігання і виправлення незначних мовленнєвих вад і помилок (вікових або набутих) у мовленні дітей та учнів. Педагогічне коригування – це цілеспрямований педагогічний вплив на мовлення дітей з метою усунення, виправлення наявних мовленнєвих помилок, запобігання аналогічних помилок у мовленні інших дітей, формуванні культури мовленнєвого спілкування.

3. Коригувально-мовленнєва діяльність визначається нами як організований цілеспрямований процес виправлення мовленнєвих помилок, вад, недоречностей, огріхів у різних видах діяльності дітей (навчальній, мовленнєвій, пізнавальній, ігровій, художньо-мовленнєвій і т.ін.) з метою формування культури мовлення і спілкування. Будь-яка коригувально-розвивальна діяльність орієнтується на певну норму психічного розвитку особистості. Норма – це загальноприйнятий, узаконений порядок, стан, правило, стандарт і т.ін. Кінцевою метою навчання мови і розвитку мовлення є формування культури мовлення мовця. Однією з ознак культури мовлення є його правильність, тобто відповідність усталеним у літературній мові законам, правилам і нормам. Будь-яке порушення мовної норми вважається мовною помилкою.

4. Під помилкою розуміють таке ненормативне лінгвоутворення, яке виникає в результаті невмотивованого порушення літературної норми і є наслідком неправильних мисленнєвих операцій. У лінгвістиці і лінгводидактиці існує різноманітна класифікація мовних і мовленнєвих помилок: лексичні, фонетичні, граматичні, словотворчі, композиційні, синтаксичні і т. ін. У мовленні дошкільників виокремлюють системні, просторічні, композиційні, інноваційні та інші помилки. У запропонованому дослідженні будь-яке порушення мовних норм розглядається як мовленнєва помилка, що зумовлюється, по-перше, віковим періодом дітей-дошкільнят; по-друге, формою мовлення – усне мовлення, яке засвоюють дошкільники.

5. Провідною діяльністю дітей дошкільного віку є ігрова діяльність, тобто діяльність, у зв’язку з розвитком якої відбуваються найважливіші зміни у психіці дитини, всередині якої розвиваються психічні процеси, що готують перехід дитини до нового вищого ступеня її розвитку, і виникають нові види діяльності. Гра є одним із найважливіших засобів розвитку мовлення дітей: в іграх діти використовують усі форми усного мовлення: розмовне мовлення, монолог, пояснення, опис, міркування, розповідь. Діти виступають у ролі батьків, вихователів, учителів, героїв художніх творів і казок; їм доводиться слідкувати за своїм мовленням, оцінювати і контролювати мовлення інших гравців і персонажів, зіставляти нормативні і ненормативні вислови.

6. На констатувальному етапі експерименту було визначено критерії і показники розвитку мовлення дітей старшого дошкільного віку: звукова культура мовлення з показниками: правильна вимова звуків; розвиток фонематичного слуху, виразність мовлення; граматична правильність мовлення з показниками: морфологічна правильність мовлення, наявність оцінно-контрольних дій; нормативність уживання лексики; лексична правильність з показниками: семантична правильність; зв’язне мовлення з показниками: композиційна структура зв’язних висловлювань, логічність і послідовність викладу думки, характер зв’язку між реченнями в розповіді. Результати констатувального етапу виявилися такими: на високому рівні розвитку мовлення за всіма показниками виявилось 17,5% дітей ЕГ; 18% – КГ; на достатньому – по 21,5% в обох групах; на середньому – 32% в ЕГ і 29,5% у КГ, і на низькому – 29% дітей ЕГ і 31% – КГ.

7. На формувальному етапі було розроблено лінгводидактичну модель коригування мовлення дітей старшого дошкільного віку в ігровій діяльності, яка обіймала три етапи: імітаційно-практичний, репродуктивно-коригувальний і оцінно-контрольний. До кожного етапу було дібрано систему ігор та ігрових вправ коригувальної спрямованості.

8. Педагогічними умовами коригування мовлення дітей старших дошкільників було обрано: комунікативну спрямованість коригувально-мовленнєвої роботи з дітьми; зіставлення і порівняння результатів мовленнєвої діяльності із запропонованими еталонами; включення елементів контролю і оцінки результатів мовленнєвих висловлювань в ігрову діяльність дітей; усвідомлення дітьми нормативності-ненормативності мовлення однолітків і свого власного; перенесення сформованих мовленнєвих дій оцінки і контролю з ігрової діяльності в навчально-мовленнєву та в повсякденне спілкування.

9. Під впливом коригування значно зросли рівні розвитку мовлення дітей в експериментальній групі: високого рівня досягли 26,5% дітей, достатнього – 38,5%, на середньому залишилось 27,5% і на низькому – 7,5% дітей. У контрольній групі на високому рівні виявилось 18,5% дітей; на достатньому – 26%; на середньому – 38,5% дітей і на низькому – 17% дітей. Отже, одержані результати засвідчили ефективність запропонованої нами методики щодо коригування мовлення дітей в ігровій діяльності.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо у вивченні шляхів коригування мовлення дітей дошкільного віку в багатомовному середовищі.

ДОДАТОК Ж

Вимоги до оформлення літературних джерел

Книги: