Емоційний розвиток і поведінка

Оцінюючи емоційний розвиток дитини, необхідно вивчити позитивні якісні зміни у відо- браженні її психікою оточуючого світу, що проявляється у переживаннях, прив’язаностях. Цей показник розкриває особливості емоційного стану дитини: її страхи, побоювання та проблеми. Соціальному працівникові необхідно вивчити типові та особливі емоційні реакції дитини у стре- сових ситуаціях, адекватність емоцій дитини відповідно до віку за певних обставин тощо. При цьому чим молодша дитина, тим складніше проаналізувати її емоційний розвиток. Отже, важли-

во оцінити:

● як емоції впливають на стосунки дитини з іншими людьми; рівень її довіри іншим;

● чи, взаємодіючи з оточуючими, дитина намагається привернути до себе увагу;

● чи її поведінка не дратівлива, вередлива, нетерпляча, зухвала, груба тощо;

● якими є особливості емоційних реакцій дитини у стресових ситуаціях;

● чи існують у дитини труднощі у спілкуванні з іншими дітьми, як багато вона має дру- зів;

● що непокоїть, тривожить дитину або чого вона боїться (конкретних речей, ситуацій, відкри- того/закритого простору, самотності);

● який апетит, сон у дитини;

● яким є рівень її тривожності та самоконтролю, прив’язаності та самостійності.

Найзручніший метод діагностики – бесіда з дитиною у вільній невимушеній формі, що до- зволяє знизити рівень страху та емоційного напруження, налаштувати дитину на виконання тес- тових завдань.

Важливо підкреслити, що передумовою розуміння виникнення та розвитку різних психічних розладів є вивчення історії життя дитини [19, с. 20].

До обстеження емоційного стану дитини за потребою залучаються педіатр, психіатр, психо- лог.