Навички самообслуговування

Це комплекс дій, що дозволяють дитині самостійно підтримувати себе й особисті речі в стані, який відповідає прийнятим санітарно-гігієнічним і соціально-побутовим нормам.

У контексті цього показника досліджується рівень розвитку самостійності дитини; її знань, вмінь і навичок, необхідних для формування незалежності від дорослих; уміння одягатися, їсти тощо. Навички соціального обслуговування сприяють розвитку навичок самостійного життя, прагнення самостійно розв’язувати соціально-побутові проблеми.

Індикатори оцінки показника:

● чи має дитина навички особистої гігієни та догляду за собою;

● чи може сама вдягатися, митися, прати;

● чи турбується про зовнішній вигляд;

● чи доглядає за особистими речами;

● чи вміє користуватися столовими приборами та побутовими електроприладами, готувати їжу тощо.

На сьогодні у соціально-педагогічній практиці відсутні стандартизовані форми оцінки со- ціальних якостей дитини, на відміну, наприклад, від тестових процедур у психології. Тому необ- хідно спостерігати за поведінкою дитини у різних життєвих ситуаціях [19, с. 34]. Для цього реко- мендовано проводити оцінку мультидисциплінарною командою, до складу якої можуть входити:

соціальний працівник, соціальний педагог / психолог загальноосвітнього закладу, де навчається дитина, керівник творчого колективу, який відвідує дитина та ін. (див. розділ 3, підрозділ 3.3).

Здійснюючи оцінку потреб дитини, яка виховується в інтернатному закладі, соціальний пра- цівник може використовувати бланки спостережень, зміст яких розроблено і апробовано у рам-

ках проекту ЮНІСЕФ, що реалізовувався у 2006 р. Представництвом благодійної організації

“Надія і житло для дітей” в Україні [19, с. 83–97].