Р о з д і л 3. Клініка та діагностика захворювань пародонта. Мол. 178. Запалення паро-донта у період прорізуван­ня і зміни зубів: а — зміна молочного зуба; б — прорізування постійного зуба: 1 — молочний зуб; 2 — зачаток

Мол. 178. Запалення паро-донта у період прорізуван­ня і зміни зубів: А — зміна молочного зуба; Б — прорізування постійного зуба: 1 — молочний зуб; 2 — зачаток постійного зуба; 3 — резорбуючий орган; 4 — рост­кова зона кореня

іноді появою парестезій. На тлі катарального запалення з'являються бі­луваті плівки десквамованого епітелію, а потім утворюються великі еро-зовані поверхні. У разі вторинного інфікування мікрофлорою порожни­ни рота надалі можливий розвиток тяжких виразкових уражень з тривалим перебігом.

Патофізіологічно для гострої фази запалення ясен характерними є: ін­вазія нейтрофільних гранулоцитів після травмування тканин; вазодилатація внаслідок дії брадикініну і простагландинів; збільшення проникності судин під впливом гістаміну та лейкотрієнів; наявність хемотаксичних факторів: комплемент і лейкотрієни. Усе це призводить до збільшення проникності судин, ексудації білків плазми, виходу поліморфноядерних нейтрофільних лейкоцитів у ясенну борозну зі збільшенням у ній лейкотрієнів В₄. Відбува­ється розрихлення клітин епітелію, у першу чергу сполучного.

Надалі відбувається прояв імунної реакції на антигени зубної бляшки з утворенням інфільтрату в сполучній тканині ясен, який складається пере­важно з Т-лімфоцитів. Антигенний бактеріальний матеріал поглинається клітинами Лангерганса епітелію, макрофагами сполучної тканини і транс­портується в регіональну лімфоїдну тканину. Згодом відбувається стимуля­ція лімфоцитів, які продукують специфічну імунну відповідь.

Хронічний катаральний гінгівіт характеризується тривалим в'ялим пере­бігом, скарги хворих слабко виражені. Запальний процес може обмежува­тися в міжзубних сосочках та маргінальних яснах або ж поширюватися на всю коміркову частину ясен. Тобто гінгівіт буває обмежений — локалізова­ний або ж генералізований. При об'єктивному обстеженні спостерігають набряк, незначно виражену гіперемію з ціанозом та стовщенням ясен. Мо­жливе утворення вогнищ десквамації, поодинокі ерозії, переважно в ділян­ці верхівок міжзубних сосочків, механічне їх подразнення супроводжується кровоточивістю. Унаслідок набряку маргінальних ясен утворюються ясенні кишені при збереженні цілісності зубоясенного з'єднання (мал. 179).

Спостерігається підвищене відкладення м'якого зубного нальоту на зу­бах, оскільки хворі уникають достатньо інтенсивного чищення зубів унаслі-