Гінгівіт

Це найбільш поширене запальне захворювання пародонта. Як самостій-1 не захворювання трапляється переважно в дітей, підлітків та осіб не стар-| ше ЗО років. Гінгівіт — самостійне запалення ясен, яке виникає внаслідок! дії несприятливих місцевих та загальних факторів та має клінічний перебігі без порушення цілісності зубоясенного з'єднання. Немає загальноприйня-| того визначення, яка мінімальна кількість тканин ясен може бути охоплена! запаленням у разі гінгівіту. М. Newman et al. (2002) пропонують вважати за і мінімальний прояв гінгівіту запалення однієї одиниці ясен. За неї прийма-| ють такі структурні частини ясен навколо одного зуба: міжзубний сосочок, маргінальні ясна або прикріплені ясна. Іншими словами, це ясна, які роз­міщені навколо одного зуба з присінкового, язикового, медіального та дис­тального його боків.

Серед причин загального характеру слід відзначити зміни реактивності (неспецифічної резистентності) організму внаслідок порушення функції ен­докринної, серцево-судинної, кровоносної систем, ураження різних ткани­ни та порушення функцій органів травної системи; гіповітаміноз, алергійні, інфекційні захворювання, гестоз вагітних тощо. Порушення в організмі загального характеру підтримуються та посилюються несприятливими місце­вими факторами: погана гігієна порожнини рота і скупчення в ній мікроор­ганізмів, утворення зубної бляшки, зубного каменю, аномалії та деформа­ції зубо-щелепної системи; механічні та хімічні ушкодження тощо. Місцеві травматичні фактори можуть бути безпосередньою причиною гінгівіту.

Мол. 174. Різні ступені тяжкості катарального гінгівіту: 1 — легкий ступінь; 2 — середній ступінь; 3 — тяжкий ступінь

Прояви процесу запалення в яснах оцінюють за такими ознаками: гі­перемія, набряк, кровоточивість, наявність виразок, гіпертрофія ясен, ло­калізований або генералізований характер ураження, гострий або хроніч­ний перебіг захворювання. Місцевими причинами обмеженого ураження 2-3 міжзубних сосочків є зубні відкладення, каріозні порожнини на кон­тактних поверхнях, дефекти пломб, рухомі молочні зуби, які гострими края­ми частково резорбованих коренів можуть травмувати слизову оболонку ясен та викликати її запалення.

Захворювання діагностують як папіліт (при ураженні поодиноких ясен­них сосочків) або як гінгівіт при ураженні ясен у ділянці кількох або ж усіх зубів зубного ряду.

Тяжкість клінічного перебігу гінгівіту проявляється в комплексі за­гальних змін в організмі, а також поширеністю запального процесу в сли­зовій оболонці. Для гінгівіту легкого ступеня характерне ураження пере­важно міжзубних сосочків, процес середньої тяжкості поширюється на вільні (маргінальні) ясна. Гінгівіт тяжкого ступеня характеризується за­паленням усієї площі ясен, включаючи і прикріплену (коміркову) її час­тину (мал.174). Тяжкість гінгівіту можна також оцінювати на основі визна­чення індексу РМА. Значення індексу в межах 15—20 % свідчить про легкий ступінь, 20—50 % — середньої тяжкості і понад 50 % — про тяжкий ступінь і гінгівіту.

Цілісність зубоясенного з'єднання в разі гінгівіту не порушується, однак унаслідок набряку міжзубних ясенних сосочків, збільшення їх обсягу рорюється заглиблення ясенної борозни з виникненням ясенної кишені. При локалізованому процесі запалення ясен виявляють у ділянці групи зу­бів. Зазвичай зубний ряд поділяють на три сегменти: фронтальний та два бічних. Локалізованим уважають процес, який обмежений ділянкою одного сегмента. Для генералізованого процесу характерне поширення процесу