Детермінанти конфлікту

Ділові й міжособистісні конфлікти мають у своїй основі різно­манітні причини (5, с.202-223), зокрема:

• господарсько-організаційні;

• соціально-професійні;

• соціально-демографічні;

• соціально-психологічні.

Господарсько-організаційні причини психологічних колізій у колективі включають у себе дві групи причин:

• неправильну організацію праці;

• неправильну організацію заробітної плати.

Неправильна організація праці передбачає недоліки в укомплек­туванні штатів, у спеціалізації і кооперації працівників у різних підрозділах; недосконалість обліку і контролю праці; нечітке розпо­ділення функцій між працівниками.

Неправильна організація заробітної плати включає невпорядкованість у нормуванні праці й преміюванні, а також різницю в оплаті за однакову працю.

Виникнення конфліктних ситуацій на соціально-професійній ос­нові спричиняють такі чинники, як:

• недосконалість системи добору і розстановки кадрів, коли ке­рівник неправильно оцінює професійну придатність і моральні якості працівника;

• домагання працівника щодо вищої посади чи розряду й обме­ження можливостей їх задоволення у межах даного підприєм­ства;

• правова закріпленість працівника за посадою при низькому рівні його ділових якостей (недипломований фахівець-практик кра­ще справляється із обов'язками, ніж дипломований).

Помічена тенденція (8, 140) зростання «горизонтальної» конфлікт­ності у міру підвищення соціально-професійного статусу праці­вника: чим вищий престиж професії, посади, соціального ста­новища, тим більше конфліктів у взаємостосунках рівних за по­садами співробітників.

У науково-технічної, творчої, інженерно-технічної інтелігенції, у працівників освіти, медичних працівників вищої кваліфікації «гори­зонтальних» конфліктів у взаємостосунках в 2,4 - 2,6 рази більше, ніж у працівників середньої кваліфікації. Але в останніх рівень «вертикальної» конфліктності в 1,2-1,5 рази вищий, аніж у науково-технічної та інженерно-технічної інтелігенції.

Вивчення причин зростання «горизонтальної» конфліктності у міру переходу від нижніх щаблів службової ієрархії до верхніх пере­конує в тому, що головною причиною є обмеження можливості по­дальшого соціально-професійного просування на верхні щаблі, а та­кож прагнення працівника «утриматися» в уже досягнутому статусі.

Соціально-демографічні причини психологічних колізій у колек­тивах(140-142).

У колективах, де є представники всіх вікових груп, життєві орієн­тації врівноважуються і навіть доповнюються. Якщо ж порушується вікова гармонія, то можуть виникати конфлікти.

Наприклад, візьмімо два крайніх положення: якщо молодий чо­ловік потрапив на роботу у відділ, де всім близько 50-ти або й більше, то він може стати «хлопчиком на побігеньках», хоча йому вже 35 і він гарний фахівець. Або ж якщо у відділ, де більшість віком до 30-ти, потрапить на рядову посаду фахівець передпенсійного віку, то він може стати предметом нетолерантних жартів щодо фізіологічних можливостей.

Подібні колізії можуть виникати й тоді, коли в колективах пору­шується демографічна структура за ознакою статі, тобто коли в ко­лективах переважають або чоловіки, або жінки.

Виникнення «жіночих» або «чоловічих» колективів призводить до специфічних конфліктів («боротьба» за нього чи за неї; зловжи­вання тим, що ти єдиний «півень у курятнику» тощо).

Суть соціально-психологічних причин конфліктної ситуації полягаєв психотипологічній і морально-духовній несумісності деяких членів колективу (включаючи керівника) як за наявності, так і за відсутності об'єктивних причин конфлікту.

Соціально-психологічною причиною міжособистісного конфлік­ту можуть бути оманливі образи, коли об'єктивна конфліктна ситу­ація відсутня, але стосунки сторін помилково сприймаються як конфліктні. Наприклад, коли якісь дії підлеглого здаються керівни­кові «інтригою», «підсиджуванням», або коли підлеглому починає здаватися, що керівник присікується до нього, хоче «вижити» тощо.

Міжособистісні конфлікти являють собою не тільки морально-етичну, а й економічну проблему. Встановлено, що втрати робочого часу від конфліктів і післяконфліктних переживань становлять близь­ко 15 % робочого часу, а продуктивність праці в післяконфліктний період знижується на 1,2 - 16 %.

Як УЗАГАЛЬНЕННЯ зробимо висновок про причини конфліктів: Соціально-психологічні (психологічна несумісність, оманливі образи), Господарсько-організаційні (неправильна організація праці, неправильна організація зарплати), Соціально-демографічні(порушена вікова структура колективу, порушена структура колективу за ознакою статі), Соціально-професійні(недосконалість системи добору кадрів, суперечності між домаганнями праців­ника і можливостями підприємства, суперечності між правовою закріпленістю і рівнем ділових якостей працівника, «Ефект пружини»).