Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Конфлікти як в учнівських, педагогічних, а також в управлінських колективах відбуваються досить часто. Але чи слід керівникові боятися конфліктів? Відповідь не однозначна. З одного боку ми читаємо у Василя Олександровича Сухомлинського: „Потрясіння, вибухи, конфлікти у вихованні дітей не є об’єктивною необхідністю. І краще без потрясінь”(18, с.626). Конфліктна і післяконфліктна нервова напруга може стати передумовою серйозної душевної та фізичної кризи, яка може призвести до інфаркту. За словами академіка К.М.Бикова, „печаль, яка не виплакана в сльозах, змушує плакати внутрішні органи”.
Водночас інший автор – Н.Є. Щуркова дає своє бачення: „Знищити конфлікт – знищити один із найсильніших механізмів розвитку життя. Конфлікт об’єктивний і неминучий, як об’єктивне саме життя, а конфлікт - частина життя, його константа, атрибут життя.”(8, с.5). О.Г.Ковальов вважає, що є конфлікти, які після розв’язання не залишають ніяких негативних наслідків: „ Це буває тоді, коли протиборство має делікатний характер, протиріччя вирішуються так, що конфліктуючі повністю задоволені його рішенням; між ними встановлюються нормальні товариські стосунки, які не мають прихованого відчуття недоброзичливості”(4, с. 139). Тут автор ще не стверджує конструктивності конфлікту, а лише обережно визначає позитивний характер його наслідків. Рішучіше висловлюють позитивну оцінку конфліктів М.Х. Мескон, Альберт М., Ф.Хедоурі: „Коли люди думають про конфлікт, вони частіше асоціюють його з агресією, погрозами, спорами, ворожістю, війною, тощо. У результаті існує думка, що конфлікт – явище завжди небажане, що його необхідно за можливості уникати і що його слід негайно розв’язувати, як тільки він виникає...
Сучасний погляд полягає в тому, що навіть в організаціях з ефективним управлінням деякі конфлікти не тільки можливі, а навіть і бажані... Адже в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більшу кількість альтернатив або проблем і т. ін.”(9, с.517).
Педагоги не полюбляють конфлікти. Не замислюючись над тим, чи є позитивне у протиріччі, яке виникає між учителем і учнем, часто прагнуть попередити конфлікт, відійти від нього, схвалюючи тих, хто безконфліктний: безконфліктний клас, безконфліктна дитина, неконфліктний вчитель. А чи можна розвиватися без суперечностей? Та й чи благо „безконфліктна людина”? Хто вона? Часто це той, хто не хоче вирішувати проблему, уникає з’ясування суті розбіжностей. Проте невдоволеність у такому разі наслідками викликає у людини внутрішню напругу. Безконфліктним може бути й той, хто не бажає бачити реальних відносин, придушуючи своєю владою волю учнів. Та чи добре це?
Сучасні дослідники справедливо підкреслюють: „Імперативна педагогіка - педагогіка безконфліктна” (16, с.135). Конфлікт не розв’язується, а придушується. Традиційні педагогічні реакції на порушення дітьми шкільного розпорядку й режиму відрізняються репресивністю, а сама діяльність педагога - це копіювання і трансляція відомих зразків поведінки.
По-іншому ставиться до проблеми конфлікту гуманна педагогіка. Вододілом між гуманною (толерантною, педагогікою ненасилля) і авторитарною(імперативною, педагогікою насилля) виступає характер взаємодії з дитиною. У гуманній педагогіці дитина сприймається як суб’єкт спілкування, тому зусилля вчителя спрямовані на організацію діалогу, стимулювання особистісного саморозвитку й саморегуляції.
Тому гуманна педагогіка відстоює думку, що конфлікти в педагогічній діяльності неминучі, бо сама діяльність містить суперечності. Логіка дитинства не співпадає з логікою зрілості, тому входження дитини в культуру дорослого життя пов’язане з постійними конфліктами. Треба їх не боятися, а навчитися правильно розв’язувати. У разі правильної спрямованості дій вчителя конфлікт може слугувати стимулом до змін і поштовхом до прогресу.
Педагогічний конфлікт, за думкою педагогів гуманістичного напрямку, стає додатковим і досить сильним фактором розвитку: вчить бачити і відчувати іншу людину, рахуватися з інтересами інших, шукати вихід із складної ситуації, а не лише копіювати поведінку інших, тобто вчить творити власну поведінку.
Характерні ознаки пед. парадигм | Педагогіка примусу | Педагогіка ненасилля |
1.Мета | Привнесення досвіду без урахування інтересів і можливостей особистості та досягнення результату за будь-яку ціну | Збереження та примноження духовного потенціалу особистості |
2.Специфіка управління | - Вчитель сам подає зразок поведінки, шаблон дії, - жорстко контролює орієнтацію на зразок, - робить акцент на недоліках. | - Вчитель викликає бажану поведінку, мотивує навчання, - включає учня в спільний пошук, спільну діяльність. ставить в ситуацію вибору, - разом з учнем шукає способи виправлення помилок, правильне вирішення проблеми. |
3.Позиція учня | Виступає як об’єкт, на якого спрямовані дії вчителя. | Виступає як рівноправний суб’єкт педагогічної взаємодії. |
4.Формула вчителя | „Роби так...”, „Якщо ти цього не зробиш, тобі буде соромно”, ”Того, хто не виконає, чекає покарання...” | „За виконання цієї роботи ти отримуєш...(винагороду)”, „Ти можеш цього й не робити..., ти вільний у своєму рішенні, я не збираюся тебе карати, але якщо ти це зробиш – це буде гідний крок (отримаєш нагороду)”. |
5. Харак‑ тер зворотного зв’язку | - Очікуються негативні емоції учня (страх, тривожність, дискомфорт, обурення). - Сенс дій учня – позбутися неприємностей, уникнути покарання. | - Очікуються позитивні реакції (радість, зацікавленість спільною діяльністю, інтерес до роботи, бажання спілкуватися, вдячність за підтримку, задоволення, відчуття власної гідності). |
6. Техніка впливу | - Наказ, вимога, - дисциплінування, - приниження. - конфронтація, - нав’язування думок, - примус, - фізичний або словесний тиск. | - Прохання, - організація спільної діяльності, - підбадьорювання, - компроміс, - Я-висловлювання, - надання права вибору, - переконування. |
7.Резуль-тати | - Адаптація до залякування і погроз, що вимагає ескалації примусу, - Нездатність мислити самостійно, фіксація на деталях, - придушення творчої активності, - поведінка набуває якості захисної, - егоцентризм, відчуття відокремленості, самотності, складність у розумінні іншої людини. | - Дитина не потребує жорсткого контролю з боку класного керівника, - самостійність у визначенні та вирішенні проблем, - розвивається творча активність, - поведінка довірлива, розвиваються позитивні емоції, - бачення себе як частини громади, країни, навколишнього світу. |
ВИСНОВКИ:
1.Конфлікт – константа соціуму. Не слід уникати конфлікту, якщо він дає можливість сходженню людини в її розвитку.
2. Керівнику школи і вчителю слід проаналізувати, яку парадигму виховання він сповідує.
3. Необхідна обізнаність у методиці розв’язання конфлікту.
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 365 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!