Поняття конфлікту, конфліктної ситуації

Розглянемо, що розуміють під конфліктом і конфліктною ситуацією.

Конфлікт (від лат. соnflictus - зіткнення) - у філософії - крайнє загострення суперечностей; у психології - зіткнення осіб, їхніх ідей, інтересів, потреб, оцінок, рівня прагнень, домагань тощо.

Слово конфлікт походить від латинського і практично в незмінному вигляді входить в інші мови: німецьку, французьку, англійську. Н.В.Гришина на основі різних тлумачень цього поняття приходить до такого розуміння конфлікту: це біполярне явище (протистояння двох начал), яке виявляє себе в активності сторін, спрямованої на подолання суперечностей (2, с.18). Подібне визначення подається й в інших працях: „Конфлікт –це момент зіткнення особистісних сенсів” (8,с.11).

Конфліктології присвятили дослідження багато авторів: В.В.Бойко, Н.В.Гришина, А.М.Гірник, Д.П.Кайдалов, А.Г.Ковальов, Т.А.Кохан, Г.Ліппіт, Г.В.Ложкін, В.О.Панфьоров, М.І.Пірен, М.Стюрт, В.Скотт, Є.І.Суїменко, та ін.

Питаннями аналізу конфліктів у системі освіти займалися: О.І.Бондарчук, М.І.Войтович, Л.М.Карамушка, Н.Л.Коломінський, О.М.Лукашонок, М.М.Рибакова, Р.Х. Шакуров, Н.Є.Щуркова та ін.

У нашому спецкурсі ми приділимо увагу конфліктам, які виникають у процесі взаємодії як між керівниками різного рівня, так і між вчителем і учнями.

Конфлікт – це зіткнення. Частина визначень конфлікту називає ключовим словом протиборство, або боротьбу. Це слово, за думкою Н.Л.Коломінського, має велику діагностичну значущість, адже зіткнення може ще не набути змісту конфлікту. Зіткнення є у будь-якому конфлікті, але не кожне зіткнення можна назвати конфліктом. У зв’язку з цим автор приходить до висновку, що зіткнення є недостатнім атрибутом конфліктної ситуації як передумови конфлікту. „Атрибутивними властивостями конфлікту є зіткнення, протиборство, значущі для особистості, груп протиріччя, психологічні чинники, що мають протилежну спрямованість (установки, норми поведінки, мотиви, інтереси тощо). Виходячи з цього можна сформулювати таке визначення:

Конфлікт – це зіткнення і протиборство протилежно спрямованих психологічних чинників у взаємодії між особистостями, групами або всередині особистості, породжені значущими для них протиріччями”(5, с. 129).

Уявімо ситуацію: Вам потрібна книга у читальному залі. Одночасно саме на цей час претендує працювати з цим матеріалом інша студентка. Який вихід? Один з них може бути конфліктним. Його ознаки: зіткнення двох суб’єктів, спільний об’єкт інтересу, протиріччя інтересів суб’єктів..

Зіткнення розгортається навколо певного об’єкта за такою формулою: s1 → o ← s2 (22,с.97).

З психологічного погляду, конфлікт означає зіткнення протилежно спрямованих, несумісних потреб, мотивів, інтересів, думок, почуттів, актів поведінки. У конфлікті завжди присутній об’єкт інтересу суб’єктів. Це дещо зовнішнє, на що спрямовані інтереси суб’єктів (16, с.143) У наведеній ситуації Об’єктом є книжка. Сам конфлікт виникає тоді, коли стикаються різні особистісні сенси стосовно об’єкту домагань. Предметом конфлікту стає особистісне сприймання ситуації і дій опонента, яке обумовлене різними факторами – ціннісними орієнтаціями, самооцінкою, адекватним емоційним станом, віком, статусом, психологічною своєрідністю особистості. Суб’єктивні ставлення можуть і не привести до зіткнення, аж поки їх не зведуть обставини, які виявляють суперечності в інтересах суб’єктів. Ці обставини і створюють конфліктну ситуацію, що вже вимагає пошуку виходу з положення.

Ми можемо любити тишу, а хтось голосну музику, тобто у нас різні інтереси, але суперечності не приводять до конфлікту, аж поки ми не почали працювати в одній кімнаті. Така конфліктна ситуація може закінчитися інцидентом (відкритим зіткненням).

Не кожна ситуація трансформується в конфлікт. Якщо змінити ситуацію до появи інциденту, можна подолати конфлікт з меншими психологічними втратами. Конфлікт зникає з ліквідацією обставин, які його породили. Основна відмінність конфлікту від протиріччя полягає в силі напруги протистояння, гостроті негативних переживань вчителя й учнів: гніву, приниження гідності, страху, а тому – в особливій складності його подолання.

Саме поняття „ситуація” недостатньо визначено. Академік Б.Ф.Ломов назвав розробку способів і засобів опису ситуації одним із найважливіших завдань психології. Складність дослідження ситуації окреслюють Л.Росс і Р.Нісбетт (14, с.42-55), виокремивши „три кити", на яких ґрунтується аналіз поведінки людини в ситуації: принцип ситуаціонізму –вияв безпосереднього впливу соціального контексту на особистість; принцип суб’єктивізму – вияв залежності поведінки людини від суб’єктивної інтерпретації ситуації; принцип напружених систем в ситуації – в індивідуальній психіці, а також в соціальних групах, які перебувають в нестійкій рівновазі, де спокій системи лише удаваний і підтримується балансом сил.

Ситуацію визначають як систему зовнішніх щодо суб’єкта умов, що спонукають і опосередковують його активність. „З психологічного погляду ситуація – це зовнішні обставини в інтерпретації окремою людиною. Самі ці обставини та їхнє сприймання, переживання людиною й утворюють в сукупності його життєву ситуацію, при чому саме сприймання і інтерпретація тих чи інших обставин часто відіграють вирішальну роль у виникненні й розвитку несприятливих і критичних ситуацій в житті людей”(2, с.162).

Можна дати коротке визначення. Ситуація – це об’єктивні обставини в суб’єктивній інтерпретації.

Ми зустрічаємося зі стандартними ситуаціями, коли використовуються звичайні способи розв’язання суперечностей, і складними, які потребують пошуку нового рішення чи задіяння незвичних ресурсів для їх розв’язання. Критична життєва ситуація – це життєві обставини, які емоційно переживаються і постають у сприйманні людини складною психологічною проблемою, утрудненням, що вимагає свого рішення чи подолання.

Педагогічна ситуація – це фрагмент педагогічної діяльності, що містить суперечності між досягнутим і бажаним рівнями вихованості учнів і колективу. Підкреслимо: даючи визначення педагогічної ситуації, ми не обмежуємо цей феномен часовими рамками (ситуація може тривати короткий час, а може й продовжуватися довго – перевиховання, навчання навичкам тощо), а також характером взаємодії (співробітництво, конфронтація тощо). Саме тому викликають критичне ставлення дефініції у педагогічній літературі, наприклад, у А.С.Чернишова: „Педагогічна ситуація – це короткочасна взаємодія вчителя з учнем (колективом класу) на основі протилежних норм, цінностей та інтересів, що супроводжується значними емоційними проявами і спрямована на перебудову взаємин(20, с.6)”. Таке тлумачення швидше характеризує конфліктну ситуацію, складну педагогічну взаємодію.

Педагогічна ситуація може бути простою, коли учитель має певні заготовки для вирішення суперечностей. Зазвичай, проста ситуація розв’язується без зустрічного опору учнів через зміну методів організації їхньої поведінки. Протягом навчального дня вчитель включається у широкий діапазон відносин з учнями з різного приводу, що створює безліч простих ситуацій: запізнення, списування, розмови на уроці. У цих ситуаціях вчителі, як правило, діють швидко й продуктивно, а часом і виявляють винахідливість.

Складна педагогічна ситуація несе в собі проблему, що не має заданого алгоритму рішення (21). Це тому, що в складній педагогічній ситуації діє багато факторів, які важко враховувати. У складних педагогічних ситуаціях велику роль відіграють емоційний стан вчителя й учнів, характер відносин між ними, вплив присутніх.

Слід підкреслити, що ступінь складності залежить від досвіду вчителя. Для вчителя-початківця стандартні прості ситуації можуть становити певну трудність. Проте це вже буде не складна задача, а утруднення вчителя.

Класифікація педагогічних ситуацій щодо їх складності відсутня. Спробу здійснила дослідник Т.А.Чистякова (21), на основі її даних спробуємо виокремити 4 типи складності педагогічних ситуацій.

І тип складності – ПРОСТІ ситуації. Це незаплановані, ненавмисні, але передбачувані обставини, які усуваються вимогами режиму, чітким усвідомленням суті педагогічної діяльності.

ІІ тип складності – УСКЛАДНЕНІ ситуації. Це теж ненавмисні й незаплановані з боку учнів (колег) умови, але на відміну від першого типу вони багатомірні, що вимагає від учителя кмітливості, більшої витримки, вміння враховувати контекст спілкування.

ІІІ тип складності – СКЛАДНІ ситуації, ситуації ризику, прихованого протистояння, що містять навмисні дії вихованців, які провокують розрив стосунків, а тому треба бути уважним до розгортання конфлікту, не допустити його загострення.

ІV тип складності – ситуації КОНФЛІКТУ, відкритого протистояння, які характеризуються великим емоційним напруженням, вимагають творчого підходу. Тут потрібно чітко передбачити відстрочені результати й усвідомити ступінь моральної відповідальності за прийняття рішення.

Конфліктна ситуація означає дезінтеграцію в колективі, послаблення його згуртованості(7, с.134).

У педагогічній діяльності може не бути чіткої межі між простою ситуацією і конфліктною, бо учні не завжди відкрито заявляють про свої позиції, відстоюючи свою правоту.

Розв’язанню складних ситуацій сприяють власні, суб’єктивні характеристики: позиція, стиль спілкування. Саме позиція дорослого допоможе йти назустріч людині, яка провинилася, бути ініціатором замирення, долаючи свої слабкості (амбіційність, образливість, мстивість) і не примушуючи її до принизливого прохання прощення. Тяжіння до позиції батька обертається застосуванням репресивних заходів. Позиція дитини може дискредитувати педагогічний авторитет.

ВИСНОВКИ:

1. Конфлікт – це процес різкого загострення протиріч і боротьби двох чи більше сторін – учасників конфлікту під час розв’язання проблеми, що має особисту значущість для кожного.

2. Структуру конфлікту можна представити схематично: