Завдання № 8. Визначення пористості

Пористість (П, %) визначається виходячи зі значень насипної (об'ємної) густини і дійсної густини:

П = (1 - ρ_ж / ρ) ∙ 100, або П = 100 – τ,

де ρ_н - насипна густина, кг/м³;

ρ - дійсна густина кг/м³;

τ - відносна густина.

ЗАВДАННЯ № 9. ВИЗНАЧЕННЯ СИПКОСТІ (ПЛИННОСТІ)

А) Визначення сипкості порошку проводять на вібропристрої для зняття характеристик сипучих матеріалів ВП12А МЗТО.

Вібропристрій складається з корпуса, усередині якого змонтовані всі функціональні вузли. У приладі передбачена вібрація конусної лійки шляхом твердої сполучення її з електромагнітним пристроєм, що працює від мережі змінного струму.

Методика. Наважку порошку масою 50,0 г, зважену з точністю до 0,01 г, засипають у лійку, попередньо знявши кришку. Включають пристрій тумблером при закритій заслінці і одночасно включають електромагніт і секундомір. Електромагніт притягає якір, стискаючи амортизатор. З частотою 50 Гц вібрація від якоря передається лійці, що зв'язана з якорем за допомогою тяги і шарніра. Після 20 с струшування, необхідного для одержання стабільних результатів, відкривають заслінку і спостерігають за витіканням порошку з лійки в приймальну склянку. Точність відліку часу витікання до 0,2 с. По закінченні витікання прилад відключають.

Сипкість розраховують за формулою:

V_c = m / t – 20,

де V_c - сипкість, кг/с;

m - маса наважки, кг;

t - повний час досліду, с;

20 - час утрясання, с.

Або, розраховують коефіцієнт сипкості (К_с, с∙мм/г):

К_с = ((t – 20) ∙ rⁿ) / m,

де m - маса наважки, г;

t - повний час досліду, с;

20 - час струшування, с,

r - радіус отвору лійки, мм;

n - 2,58 (постійна величина, що залежить від радіуса і кута лійки).

Непрямою характеристикою процесу сипкості є визначення кута природного відкосу - кут між конусом із сипучого матеріалу і горизонтальною площиною. Дану характеристику визначають за допомогою того ж приладу.

Попередньо встановлюють об’єм порошку, що повинен заповнити кільце, з утворенням гірки. Потім отриманий об’єм порошку засипають у лійку, включають вібропристрій, відкривають заслінку. Після витікання порошку виключають вібропристрій, забирають надлишки порошку і підводять кутомір кутомір, визначаючи за шкалою кут природного відкосу.

Остаточні висновки за показниками сипкості і кута природного відкосу проводять виходячи з п'яти повторних вимірів.

Б) У залежності від плинності випробовуваних матеріалів використовують лійки без вихідного ствола з різними розмірами вихідних отворів і лійки з вихідним стволом. Кути цих лійок різні. Лійка підтримується у вертикальному положенні за допомогою спеціального пристрою. Вся конструкція має бути захищена від вібрацій (метод нерухомої лійки).

Насадка	Діаметр вихідного отвору
	10±0,01
	15±0,01
	20±0,01

Методика. У суху лійку, вихідний отвір якої закритий, поміщають без ущільнення наважку випробовуваного матеріалу, взяту з точністю 0,5 %. Кількість випробовуваного матеріалу залежить від використовуваного приладу. Відкривають вихідний отвір і визначають час, необхідний для повного витікання зразка з лійки. Проводять три виміри.

Подання результатів. Плинність виражають у секундах і десятих частках секунди, віднесених до 100 г зразка. Результати залежать від умов зберігання випробовуваного матеріалу.

Результати можуть бути подані таким чином:

a) як середнє значення одержаних результатів за умови, що жоден із результатів не відхиляється від середнього більш як на ±10 %;

b) у вигляді діапазону значень, якщо окремі результати відхиляються від середнього значення більш як на ±10 %;

c) у вигляді графіка залежності маси від часу витікання;

d) якщо зразок повністю не витікає із лійки, зазначають нескінчений час.