Завдання № 4. Визначення насипної густини

Насипну (об'ємну) густину порошку визначають на пристрої для вібраційного ущільнення порошків 545Р-АК-3 Маріупольського заводу технологічного устаткування (МЗТО).

Пристрій складається з підставки, на якій розміщений електродвигун і редуктор. На валу редуктора змонтований маховик з ексцентриком. У стійці розміщений шток; на верхньому корпусі його закріплена втулка, на яку за допомогою прокладки і гайки установлений вимірювальний скляний циліндр місткістю 25 мл. Амплітуду коливань регулюють за допомогою гвинта і контргайки за шкалою. Частоту обертання мотора регулюють трансформатором, і число коливань вимірювального циліндра фіксують лічильником.

Методика. Зважують 5,0 г порошку з точністю до 0,001 г і засипають його у вимірювальний циліндр. Встановлюють амплітуду коливань (35-40 мм) за допомогою регулювального гвинта і після оцінки за шкалою фіксують положення контргайкою. Частоту коливань встановлюють за допомогою трансформатора в межах 100-120 кол/хв за лічильником. Далі включають прилад тумблером і стежать за оцінкою рівня порошку в циліндрі. Коли рівень порошку стає постійним (звичайно до 10 хв), прилад відключають.

Насипну густину розраховують за формулою:

ρ_н = m / v = 5∙10³ / v,

де ρ_н - насипна густина, кг/м³;

v - об’єм порошку в циліндрі після струшування, м³;

m - маса сипучого матеріалу, кг.

В залежності від насипної густини розрізняють порошки таким чином:

ρ_н > 2000 кг/м³ - досить важкі,

1100 < ρ_н < 2000 кг/м³ - важкі,

1100 > ρ_н > 600 кг/м³ - середні,

ρ_н < 600 кг/м³ - легкі.