Педагогіка вищої школи

ПЕДАГОГІКА ВИЩОЇ ШКОЛИ

Робоча навчальна програма для студентів університету

Київ – 2010

Укладачі:

Скнар О. І., кандидат педагогічних наук, професор

Черняк С. Г., кандидат педагогічних наук

Затверджено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін (протокол № 7 від 02.06.2010 р.)

ВСТУП

Опис дисципліни та її предмета. Дисципліна “Педагогіка вищої школи” єнормативною, викладається для студентів магістратурипротягом одного (першого) семестру в обсязі 108 годин: 26 годин лекційних, 6 годин семінарських занять, 72 години самостійної роботи, 4 години модульні контрольні роботи, 40 годин екзаменаційних.

Навчальний курс має важливе значення у фундаментальній педагогічній підготовці студентів магістратури, оскільки є складовою навчального плану їх професійної підготовки; передбачає опанування студентами досягнень світової цивілізації в галузі педагогічної науки з урахуванням надбань української педагогічної думки та практики діяльності вищої школи, багатовікових педагогічних традицій українського народу, сприяє розширенню педагогічного світогляду, допомагає зрозуміти генезис педагогічних категорій, виробити критичне ставлення до педагогічної спадщини, оволодіти основами теорії навчання та виховання, сучасними педагогічними технологіями, формуванню вмінь творчо використовувати набуті знання та досвід попередників, бачити перспективу розвитку вищої освіти, педагогічної думки.

При викладанні курсу більше уваги приділяється аналізу сучасних тенденцій у вищій освіті України і світу, проблемам пошуку оптимального творчого підходу до науково-педагогічної діяльності викладача вищого закладу освіти на основі досягнень вітчизняної та зарубіжної вищої школи. Такий шлях дозволить реально оцінити кожному магістранту свої здібності та можливості, осмислити власні шляхи оволодіння педагогічною майстерністю, уникнути помилок, трафаретів у викладанні, стереотипів у спілкуванні зі студентами.

Лекційний курс охоплює лише основні проблеми педагогіки вищої освіти і спрямований на систематизацію певних знань з цих предметів, знайомство з сучасними дослідженнями у галузі вищої освіти, передовим досвідом вищих навчальних закладів. Велику увагу приділено соціально-психологічним механізмам формування особистості студента, проблемам міжособистісних стосунків, методам психолого-педагогічного вивчення особистості студента та академічної групи.

Історичний досвід свідчить, що лише знання свого предмета далеко не завжди дозволяє кваліфіковано передавати його студентам, а тим більше захоплювати їх предметом викладання, залучати їх до науково-дослідної роботи. Для цього необхідно оволодіти певною сумою психолого-педагогічних знань, які б дозволили пізнати тих, з ким необхідно спілкуватися, допомогти ефективно навчати і виховувати студентів тощо.

Семінарсько-практичні заняття спрямовані на самостійне вивчення педагогічного процесу, передового досвіду у провідних вищих навчальних закладах, опрацювання сучасної психолого-педагогічної наукової літератури, що дозволить магістрантам обґрунтовано висловлювати свою точку зору на ту чи іншу проблему.

Мета курсу – розкрити закономірності розвитку педагогічного процесу, ознайомити магістрів з основними категоріями педагогіки вищої школи, проблемами формування освітніх систем у різних країнах світу, дидактичними методами та прийомами організації навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах, закласти основи педагогічного мислення.

Завдання курсу:

· пробудити інтерес до педагогіки як науки та мистецтва;

· простежити основні етапи розвитку вищих навчальних закладів різних рівнів і форм власності;

· залучити студентів до творчого дослідництва;

· збагатити студентів педагогічними знаннями;

· розвивати здатність до аналітичного осмислення педагогічної дійсності;

· допомогти усвідомити закономірності та принципи навчально-виховного процесу;

· навчити творчим підходам до визначення педагогічних дій у нестандартних педагогічних ситуаціях; визначати пріоритетні напрями навчання, виховання та побудови системи вищої освіти в цілому на сучасному етапі розвитку суспільства;

· сформувати вміння приймати найбільш вдалі рішення у відповідності до педагогічних закономірностей, принципів виховання та навчання, прогнозувати розвиток освіти, педагогічної думки.

Студент повинен знати:

· нормативні та законодавчі документи про вищу освіту;

· теоретико-методологічні основи педагогіки вищої школи, її понятійно-категоріальний апарат;

· історико-педагогічні проблеми зародження, становлення та розвитку системи вищої освіти в різних країнах світу;

· наукові основи дидактики вищої школи;

· наукові основи виховання студентської молоді;

· наукові основи управління вищим навчальним закладом.

Студент повинен вміти:

· планувати педагогічну діяльність на майбутнє, усвідомлювати мету та конкретизувати її в завданнях;

· здійснювати навчання та виховання студентів відповідно до педагогічних закономірностей і принципів;

· чітко визначати зміст, основні форми та методи навчально-виховної роботи;

· поєднувати аудиторну та позааудиторну роботу зі студентами для досягнення поставленої мети;

· використовувати розмаїття форм і методів виховних впливів на студентів вищої школи у залежності від педагогічних ситуацій;

· вивчати студентський колектив, впливати на його формування;

· впливати на діяльність і поведінку студентів засобами заохочення та покарання;

· аналізувати одержані результати та визначати наступні заходи;

· самокритично ставитися до певних здобутків і недоліків, вживати заходи щодо їх усунення;

· постійно використовувати досягнення педагогічної науки та практики у своїй діяльності;

· працювати творчо, нетрадиційно, усувати формалізм і одноманітність у роботі;

· вести педагогічні дослідження, наслідки яких брати до уваги у практичній викладацькій роботі.