Загальні тенденції сучасного розвитку термінознавства і науково -технічної термінології

До певної міри термінологія на сучасному етапі розвитку певних термінологічних систем характеризується деякою хаотич­ністю, яка виникає внаслідок двох причин: розвитку самої науки (об'єктивна причина) та неправильної побудови і застосування термінів (суб'єктивна причина).

Об'єктивні та суб'єктивні чинники розвитку української науково-технічної термінології породили низку проблем: проблему спадщини, запозичень, перекладу, правописну проблему, проблему транслітерації.

Проте узагальнена суть цих проблем українського терміно­знавства, вважає Г. Наконечна, полягає в такому:

- методологічне підґрунтя практичного аналізу терміносистем не співвідноситься з ієрархією вихідних теоретичних понять і положень;

- недостатньою мірою усвідомлюється міждисциплінарний ста­тус термінознавчої науки [29].

Проблема спадщини. Особливістю сьогоднішнього розвитку української науково-технічної термінології є посилений інтерес до термінологічних надбань НТШ та ІУНМ. Після репресивних «Термінологічних бюлетенів» 1933-1935 років автентична україн­ська наукова термінологія стала недоступною для користувачів. З офіційних словників і підручників цю термінологію було вилу­чено, а заборонені словники потрапили до спецсховищ бібліотек, і їх видавали лише за спеціальним дозволом.

До сьогодні словники 1920-1930-х років дійшли в поодиноких примірниках, а то й не дійшли зовсім - їх загублено або знищено.

Навіть про саме існування багатьох термінологічних словників тепер відомо лише вузькому колу фахівців.

Важливою підмогою для дослідників української термінології минулого і для всіх зацікавлених є бібліографічні довідники, що їх видав 1993 року Інститут теоретичної фізики імені М. М. Боголюбова в Києві:

а) О.Д. Кочерга, В.М.Кулик. Українські термінологічні словники довоєнного періоду в бібліотеках Києва та Львова;

б) М.Й. Ганіткевич, А.М. Зелізний, О.Л. Літковець. Джерельна бібліографія до опрацьовування термінології і словників хемії та хемічної технології.

Перший довідник цінний ще й тим, що зводить до мінімуму труднощі, пов'язані з пошуком потрібної праці- у ньому наведено бібліотечні шифри кожного словника.

Сьогодні стало очевидним, що основний масив української науково-технічної термінології 1920-1930-х років, її "золотий фонд", має повернутися до активного наукового вжитку. Передусім українські терміни повинні замінити:

- велику групу лексичних росіянізмів, що побутують у сучасній українській термінології (баддя, вищолочувати, миш'як, пучність, нахолод, вихлоп, убуток, дохід тощо);

- запозичені з російської мови словотвірні моделі (зйомка, вібруючий);

- правописні термінологічні алогізми (телебачення - телевізійний, логарифм — алгоритм, целюлоза — целулоїд та ін.).

Крім того, з термінологічного доробку 1920-1930-х років доцільно використати вдалі синоніми до інтернаціональних термінів (фотографія - світлина, буфер - відпружник тощо), а також відновити самі інтернаціоналізми, що їх потім було вилучено з української термінології (арсен, стибій, помпа та ін.).

Проте абсолютизувати термінологічні досягнення минулого також не варто. Якщо терміни, уведені до української термінології впродовж останніх десятиріч, не порушують законів української мови і правильно відображають суть поняття, то їх доцільно залишити в складі наукової термінології. А. Вовк у таких випадках радить зважати на принцип стабілізації наукової мови, вироблений в Українському Термінологічному Центрі Америки, і не замінювати вдалий термін на давніший, хоч би й досконаліший.

Схожі думки висловлював ще 1935 року І. Огієнко, який вважав, що краще мати одну термінологію, хай і не зовсім досконалу, ніж багато хороших.

Проблема запозичень. Сучасна українська термінологія сьо­годні активно поповнюється новими одиницями - переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: траст, кліринг, маркетинг, демпінг, файл, курсор, байт, інтерфейс, шенон, фортран, плотер, моніторинг, авуар, паритет, індосант, утиліта, жирант, ревальвація тощо.

Одним із шляхів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все ж таки велика кількість англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної терміносистеми і часто негативно впливає на швидкість навчаль­ного процесу. Існує і глобальний погляд на цю проблему: коли в мові є до 72-85% запозичень, так званих термінів - інтернаціоналізмів, то чи маємо право говорити про існування цієї національної мови?

Українська мова має потужні внутрішні ресурси для називання нових понять. Надзвичайно велика кількість запозичень у ній сьогодні - це насамперед данина моді. Зайвими є слова ексклю­зивний (винятковий), превентивний (попереджувальний, запобіж­ний), шипінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес-реліз (довідка для преси) тощо.

Крім того, до окремих нових запозичень в українській термінології вже виникли власномовні відповідники, наприклад: трастове товариство - довірче товариство, апроксимація - наближення, детектор — виявляч, атенюатор — послаблювач та ін. Безсумнівно, що з часом й до низки інших запозичених термінів, які мають виразно іншомовне забарвлення, з'являться національні терміни-відповідники.

Проблема перекладу термінів. З однієї мови наіншу термінине перекладають, як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: «поняття - український термін», а не «іншомовний термін - український термін», з якої мови не відбувався б переклад. Це означає, що пошук терміна-відповідника потрібно починати з аналізування властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась із властивостей «підкаже» іншу назву цьому поняттю, ніж вона є в мові, з якої здійснюється переклад. Інколи для знайдення оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший. Так, термін-інтернаціоналізм директ- мейл означає «реклама товарів і послуг через розсилання конкретним адресатам». Ось деякі національні назви цього поняття: англ.: direct maіl; нім.: Werbungder Post; фр.: direct mail; пол.: reklama wysylkowa pocztowa; рос.: директмейл. Умоти­вованість німецького терміна «підказала» термінологам найкращий варіант для українського відповідника: рекламування поштою.

Якщо назва поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні (наприклад, у комп'ютерній терміно­логії: user - користувач, тоиsе - мишка, reset - перезапуск тощо). У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття.

Крім того, варто перекладати терміни і запозичувати їх безпосередньо з конкретних мов, а не через посередництво якоїсь третьої мови (як це було донедавна, а часом і тепер, через російську).

Переклад термінів з іншої мови українською дає можливість термінологу-перекладачеві повною мірою розкрити свої наукові знання мов, а також уміння творчо і грамотно їх застосовувати, тобто він може створити національний термін, що за багатьма параметрами вигідно відрізняється від терміна-інтернаціоналізму.

Проблема культури наукової мови. Науково-технічна тер­мінологія, зібрана в словниках, - це застиглі і поки що «мертві» ресурси мови. Вони оживають саме тоді, коли терміни потрапля­ють до наукового тексту - письмового (стаття, підручник, моно­графія) або усного (доповідь, лекція, виступ). Сьогодні фахове мовлення науковців та студентів рясніє стилістичними огріхами. На це звертають увагу як філологи (О.Сербенська), так і техніки (О.Кочерга, М.Кратко, В.Моргунюк).

Ось найголовніші типи мовностилістичних помилок, що притаманні сучасній мові науки:

1 Уживання російських термінів без перекладу: грохот, шарик, янтар, миш'як та ін.

2. Уживання перекручених російських термінів (суржик):
■з адати (питання), премінити, зварщик, продавщиця тощо.

3. Функціонування неприродних для української мови уста­лених висловів (ефект перекладництва): в протилежність, як можна швидше, приведений на рисунку, написана на мові та ін. замість на противагу, якнайшвидше (якомога швидше), показаний на рисунку, написаний мовою.

4. Надмірна частота вживання прийменників по та при у невластивому для них значенні: по закону Ома, підручник по фізиці, при допомозі, при кипінні і под. Потрібно: за законом Ома,
підручник з фізики, за допомогою, під час кипіння.

5. Надуживання орудним відмінком особи в поєднанні з пасивними формами дієслова: написаний автором, студентами опрацьовано, розроблено нами. Для української мови характерними є конструкції «пасивна форма дієслова + орудний інструментальний» {написано ручкою, зорано трактором) або «називний особи + активна форма дієслова» (автор написав, студенти
опрацювали, ми розробили).

О.Курило зазначала, що вживання орудного відмінка особи з пасивною формою дієслова надає висловлюванню комічного забарвлення, оскільки дійова особа формально перетворюється на інструмент або предмет: злодій, забитий міліціонером (=ножем); дорога, укладена робітниками (=плитами) [25, с. 55].

6. Переобтяження тексту запозиченими словами. Надмірна кількість іншомовних слів (коли просту думку навмисно висловлюють трохи незрозумілою мовою) свідчить про псевдонауковість цієї праці і негативно характеризує автора. Наприклад: "Ці методи верифікації дефініцій ретроспективно дисонують з тими, що превалювали в XIX столітті», - постулює дослідник». Українська наукова мова не збідніла б, коли б цю думку автор висловив приблизно так: «Ці способи перевіряння істинності визначень не збігаються з тими (або суперечать тим), що переважали в ХІХст.», - твердить дослідник».

7. Алогізми на рівні наукового тексту, спричинені поза-контекстовим перекладом російських слів. Наприклад: «Справжній стандарт розповсюджується… Багатозначне російське слово настоящий тут слід перекласти як цей: «Цей стандарт поширюється на терміни (або охоплює терміни)...» Так само незрозумілим, а то й комічним є вислів «взаємодія меблів з користувачем та предметами користування».

8. Повна безособовість і беземоційність наукового тексту. Саме ці властивості наукового стилю останніх десятиріч були його нормативними ознаками. Автор не тільки ховався за загальним «ми», а й не виявляв ніяких своїх уподобань, не оживляв тексту образними порівняннями, метафорами чи епітетами.

Проте аналіз українських наукових творів початку століття та праць сучасних закордонних авторів показує, що одночасний вплив наукового тексту на раціональні та естетичні центри сприйняття допомагає читачеві краще засвоїти наукові відомості й водночас дає змогу пересвідчуватися у багатих виражальних можливостях рідної мови. Отже, наукове слово може й повинно бути естетичним і підкреслювати індивідуальність автора.

Крім того, в науковому мовленні допускають ще низку фразеологічних, лексичних, граматичних помилок, як скажімо:

- вживання слова не в тому значенні: рос. масло - укр. олива і в значенні олива (заливають у мотор) і в значенні мастило (змащують рухомі деталі);

- уживання зайвого/зайвих слова/слів (плеоназм): моя авто­біографія, свої власні думки;

- неправильне поєднання слів за змістом: почали сіяти уро­жай, продовжили ініціативу;

- уживання мовних засобів, які не відповідають стилю мов­лення;

- вживання слова не в тій, неправильній формі або змішу­вання форм слів: більш докладніше розповісти, у п'ятидесятих роках, будинок з каменя, ходити по кафедрам;

- неправильна побудова речень з однорідними, відокремленими членами, складних речень: Вражене місце кислотою чи лугом необхідно швидко протерти чистою ганчіркою (непра­
вильно) - Місце, вражене кислотою чи лугом, необхідно швидко протерти чистою ганчіркою (правильно).

Отже, культура мовлення з погляду стилістичної диференціації тексту вимагає від автора доброго знання і дотри­мання норм літературної мови.

Для того, щоб наукове мовлення характеризувалося як пра­вильне, нормативне, потрібно:

1) дотримуватися норм чинного правопису сучасної україн­ської мови;

2) намагатися уникати чужомовних слів-іменників, оскільки це формує непритаманні українській мові двокомпонентні присудки:

Здійснити імпрезу Репрезентувати

Вчинити агресію Напасти

Зробити бартер Обмінятися

3) відроджувати український термінологічний фонд;

4) добирати якнайточніше за значенням українське слово з множини словникових відповідників до чужого терміна;

5) намагатися не запозичати, не вживати чужий термін за наявності українських відповідників;

6) використовувати активні особові, безособові та неозначено-особові конструкції речення, у яких іменник на позначення об'єкта дії завжди подано в знахідному відмінку: Моделі можна вико­ристати. Обмеження на параметри вводять (вводяться), Терміни аналізують у контексті. Науковець дослідив явище, а не Процес
досліджується нами. Кафедрою проводилася велика робота. Проблема вирішувалася. Висновки були зроблені;

7) з пасивних конструкцій уживати лише безособові на - но, -то, де іменник-об'єкт дії також подають у знахідному відмінку:
Запропоновано нову модель. Зібрано обтяжний матеріал;

8) застосовувати сталі прийменниково-іменникові сполуки як складову української нормативної системи керування відмінками