Національний та інтернаціональний підходи до творення терміносистем

У термінознавстві панує думка, що до XIX століття термінологія формувалася стихійно і саме у XIX столітті почався процес свідомого формування наукової термінології, який виз­начався основними тенденціями загальноєвропейського терміно­творення. Проте ще у XVIII столітті спостерігається нове опрацювання термінології, зокрема в працях Г. Кониського. Адже саме він створив основу філософської концепції українського термінознавства, виділив ознаки терміна як одиниці мови. До справи формування термінології, опрацювання термінів долучився й Григорій Сковорода.

Тривалий час базою творення термінів у всіх європейських мовах були латинська і грецька мови. Наприклад: манускрипт, кодекс, артефакт, інкунабула, фронтиспіс, мемуари, антологія, пергамент, бібліогрфія, літографія тощо. Однак національні мови не завжди беззастережно сприймали латинські терміни, незва­жаючи на придатність останніх до наукового називання. У XIX ст. у Європі набули популярності мовно-філософські ідеї В. фон Гумбольдта, який вважав, що мова є неповторним виявом душі народу, що вона є активним началом і формує свідомість народу. Враховуючи цю теорію, нація повинна зберігати свою мову в чистоті й недоторканності. Такий мовний, позитивний пуризм особливо розвивався в Німеччині, Італії, Чехії, Польщі. Гумбольдтові ідеї про «дух мови» набули поширення також в Україні, Угорщині, Болгарії, Росії та інших країнах. Наприклад: поняття «газ без кольору й запаху, що входить до складу повітря і потрібний для дихання й горіння; хімічний елемент, позначуваний О2» називали латинським терміном охуgепіит, та у XIX столітті перевагу стали надавати термінам, створеним на власномовній основі: німецькою – der Sauerstoff; українською - кисень; польською — tlen; російською- кислород. Цей процес засвідчив, що в європейській науці XIX ст. чітко сформувалися два підходи до творення національних терміносистем:

- інтернаціональний {його головний постулат- твори терміни на базі латинської мови);

- народницький (на власномовній основі).

Далі ці два підходи постійно впливатимуть на формування і розвиток української наукової термінології загалом й української науково-технічної зокрема, починаючи із середини XIX століття і завершуючи кінцем XX століття.