Розвиток українського термінознавства в 50-і - 80-і роки XX століття

Після реорганізації (а по суті знищення) Інституту української наукової мови, після репресій, яких зазнали науковці, терміно­логічна праця в Україні почала занепадати, і тільки в кінці 1950-х років дещо оживилася.

У кінці 1950-х - на початку 1960-х років до справи видання термінологічних словників узялася державна Словникова комісія, створена 1957 року при АН УРСР. Очолював комісію академік І. В. Штокало. «Хрущовська відлига» не похитнула основопо­ложного принципу термінологічної політики в УРСР, продикто­ваного «Резолюцією Народного Комісаріату Освіти» 1934 року, у якій зазначалося, що говорити про українську термінологію як таку можна лише з часу існування радянської влади в Україні.

Із запланованих 18 російсько-українських та українсько-російських словників російсько-українських вийшло 16, а з українсько-російських — жодного. Але російсько-українські словники отри­мали назву російсько-російських, бо в них більшість статей має симетричну будову - російські терміни передано українськими літерами, наприклад: ящик — ящик (було — шухляда), янтарь — янтар (було — бурштин).

У 70-х роках переведено на російську мову всі спеціалізовані наукові журнали АН УРСР із природничих і технічних наук. У тих нечисленних наукових текстах, що час від часу виходили українсь­кою мовою, та в шкільних підручниках термінологія зазнавала подальших змін.

Формування й розвиток української термінології в умовах функціонування як робочої не української, а російської мови в різних галузях науки і виробництва України загалом негативно позначився на українській науково-технічній терміносистемі. Адже формування української термінології відбувалося не нормальним шляхом «знизу-вгору» від виробничників і науковців-практиків до термінологів-теоретиків і лексикографів, а навпаки - «згори-вниз». Оскільки ж практики майже не користувалися пропонованою їм у словниках українською термінологією, недостатньо діяв чинник «природного добору» із залишенням одного з варіантів шляхом відсівання інших.

Як бачимо, всупереч волі термінологів в українській історії мовне питання неминуче переставало бути тільки лінгвістичним, а ставало також (і часто насамперед!) питанням політичним.