Наукове товариство імені Тараса Шевченка

Товариство ім. Т. Шевченка розпочало свою діяльність 1873 року у Львові. Його заснували як наддніпрянські (Теофіл Барановський, Степан Качала, Корнило Сушкевич, Омелян та Олександр Огоновські, Юліан Романчик та ін.), так і наддніпрянські (Володимир Антонович, Олександр Кониський, Дмитро Пальчиков, Єлизавета Милорадович, Михайло Жученко) культурні діячі.

Спочатку Товариство ім. Т. Шевченка працювало тільки над популяризацією українського художнього слова. Однак такий напрям діяльності не був для Товариства самоціллю.

Тогочасна прогресивна, національно свідома українська інте­лігенція розуміла, що потрібно створювати власну науку, розроб­ляти наукову термінологію, щоб продемонструвати інтелектуальну спроможність української мови, оскільки відсутність наукової термінології давала підстави вважати український народ нецивілізованою спільнотою. У лютневому випуску львівського часопису "Правда» за 1889 рік звучить думка про потреби перемінити Товариство ім. Т. Шевченка в наукове на зразок сербського "Дружства» або колишнього «Товариства Приятелів Наук» у Кракові з метою, щоб воно стало основою майбутньої Академії наук. Товариство мало б бути поділене на чотири секції: філо­логічно-філософську, природничу, етнографічну та правничу. Автором цієї статті був О. Кониський. Ідея реалізувалася за три роки: 13 березня 1892 року відбулися загальні збори Товариства ім. Шевченка, які схвалили новий статут, перетворивши Товариство в наукове. Авторами статуту були В. Антонович, О. Кониський та О. Барвінський.

Перетворення Товариства ім. Т. Шевченка в Наукове това­риство хронологічно стоїть в одному ряду з утворенням національ­них академій інших недержавних народів. Механізм заснування для багатьох з них був однаковий: від товариства - до академії (1857 року заснована норвезька академія, 1886 - югославська, 1873 - польська, 1888 - чеська, 1908 - фінська, 1911 - болгарська тощо).

У реорганізованому Товаристві за взірцем європейських академій було створено три секції: історико-філософську, філоло­гічну та математично-природописно-лікарську, які складалися з комісій. Загалом нараховувалося двадцять комісій. Вони охоплю­вали основні напрями суспільних та природничих наук.

Метою своєї діяльності Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ) визначало творення наукової української мови з національною термінологією. Діяльність НТШ ґрунтувалася на таких засадах:

- відповідність «духові мови»; термін власне український, короткий і вмотивований;

- синонімія небажана, хоч і можлива;

- орієнтація на всеукраїнське вживання;

- поєднання українського матеріалу з міжнародним; творення термінів не тільки для науки, але й для освіти.

Наукове товариство імені Тараса Шевченка мало (після виходу кількох томів «Наукових записок») сталі фінансові дотації з боку австрійського уряду, а згодом і від Галицької автономії. Саме ця фінансова підтримка дала йому можливість в недалекому майбутньому розвинути поважну видавничу діяльність та здобути престиж у наукових колах Європи. У 1906 року вчені НТШ продукували в середньому одну статтю в тиждень.

Наукове товариство імені Тараса Шевченка випускало у світ низку наукових видань: «Записки НТШ» (до 1939 року вийшло 155 томів), «Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ» (до 1939 року побачило світ 32 томи), «Збірники» окремих секцій, що належали до серії регулярних публікацій.

Чотири рази на рік виходили друком «Хроніки НТШ» (окремо українською та німецькою мовами), які інформували суспільство про роботу Товариства. Понад тисячу томів різних академічних видань побачило світ у НТШ. У 1892 - 1913 роках Товариство видало 798 (!) найменувань друкованої продукції.

І хоча НТШ й не мало офіційного статусу академії наук, проте фактично виконувало (і, як показала історія, досить успішно) її функції. Наукове товариство імені Тараса Шевченка проводило обмін із 335 науковими організаціями світу (серед них - 25 академій наук), 113 науковими та іншими виданнями. Дійсними почесними членами НТШ були такі видатні вчені світу, як А. Ейн­штейн, М. Планк, І. Бодуен де Куртене, Р. Кадль, В. Бехтерев, М. Фасмер, А. Єнсен, Л. Нідерле та ін.

Товариство мало багату бібліотеку, друкарню, три музеї, бактеорологічно-хім ічний інститут.

У підросійській Україні друкована продукція НТШ була забороненою літературою, оскільки уряд Росії остерігався наці­онального пробудження українців.

Легально існувати у Львові НТШ перестало після приєднання Західної України до УРСР 1939 року. Протягом 1941 - 1944 років НТШ існувало нелегально. 1947 року Товариство поновлює свою діяльність, але вже у Мюнхені, 1948-го відкривається його осередок у Нью-Йорку, згодом - у Сіднеї і Парижі. 1989-го, рівно через 50 років, НТШ відродилося у Львові.

Утворення НТШ, його науково-практична діяльність мали велике значення для стабілізації української науково-технічної термінології. Про те, що питання української наукової мови перебувало в полі постійної уваги Товариства, свідчить функці­онування у «Збірнику математично-природописно-лікарської секції НТШ» постійної рубрики «Термінологічний куток», де щоразу вміщувалося кілька нових відповідників до чужих назв. Значне місце у виданнях Товариства займали і статті на цю тему. Солідні термінологічні матеріали друкувалися повністю.