Амортизація основних фондів

Основні фонди поступово втрачають свою вартість і переносять на виготовлену продукцію частину цієї вартості, яка відповідає їх зносу. Погашення вартості основних фондів відповідно їх зносу шляхом перенесення цієї вартості на готовий продукт носить назву амортизації. Вона призначена для відновлення основних фондів на новій технічній основі. Проте, оскільки засоби праці не вимагають свого відновлення після кожного виробничого циклу, амортизаційні відрахування можуть бути використані як джерело розширеного відтворення основних фондів.

Для обліку зносу основних фондів, накопичення необхідних амортизаційних відрахувань, для розрахунку собівартості виготовленої продукції існують норми амортизації.

Норма амортизації – це встановлений розмір амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів. Норма амортизації виражає вартість основних фондів, яка повинна бути перенесена на виготовлену продукцію протягом року.

Визначається норма амортизації (На) у відсотках на рік:

(1.1.)

де С_п - первинна вартість об'єкту основних фондів, грн; Сл – ліквідаційна вартість об'єкту, грн; Та – амортизаційний термін служби об'єкту основних фондів, років.

З 2000 року в Україні відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку використовуються наступні методи нарахування амортизації:

1. Прямолінійний метод, згідно якому річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкту основних засобів.

2. Метод зменшення залишкової вартості, згідно якому річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості, згідно якому річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного року або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації і річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи з терміну корисного використання об'єкту, і подвоюється.

4. Кумулятивний метод – це метод, згідно якому річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивного коефіцієнта. Цей коефіцієнт визначається діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкту основних засобів, на суму числа років його корисного використання.

5. Виробничий метод, згідно якому місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного за місяць обсягу продукції (робіт, послуг) і виробничої ставки амортизації. Виробничу ставку амортизації визначають діленням вартості об'єкту, що амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням даного об'єкту основних засобів.

Окрім названих методів, підприємство може також використовувати для нарахування амортизації основних засобів інші методи, які передбачені податковим законодавством.

Джерелами формування основних виробничих фондів є: виручка від реалізації продукції, зокрема – прибуток; інші доходи; амортизаційні відрахування; бюджетні асигнування; засоби вищестоящих організацій, а також кредити банків.